Верховний Суд: під час судового розгляду окрему можуть бути оскаржені не тільки ухвали про продовження, а і про обрання запобіжного заходу

Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-Р/2019 повинно застосовуватися не тільки при оскарженні ухвал про продовження запобіжного заходу, а і при оскарженні в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження конституційного права особи на свободу та особисту недоторканність.

Адвокатське об’єднання ALGIZ здійснює захист особи, яка була екстрадована в Україну у зв’язку із підозрою у скоєні злочину.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси на стадії судового розгляду обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У зв’язку з тим, що ухвала суду постановлена з грубим порушенням кримінально процесуального закону, адвокатами АО ALGIZ була подана апеляційна скарга.

Ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами захисників Семенова В.І., Козлова О.О. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.

Відповідно  до ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Доводи суду апеляційної інстанції: «Згідно зч.1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до постановленого рішення Конституційним судом України 13.06.2019 року по справі №3-208/2018(2402/18) №4-р/2019, за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК України, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

У своєму рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 392 КПК України в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства

Відповідно до апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали встановлено, що в провадження Приморського райсуду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

При цьому, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, яке ухвалою суду 1-ої інстанції було задоволено.

Разом з тим, в даному випадку під час судового засідання обвинуваченому не продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а за клопотанням прокурора до нього був застосований такий запобіжний захід.

Враховуючи положення ст. 392 КПК України та вищевказане рішення Конституційного Суду України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала Приморського райсуду м. Одеси про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підлягає оскарженню в апеляційному порядку».

Було винесено три аналогічні ухвали, на які адвокати подали касаційні скарги.

23 квітня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалив постанову (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88979637), якою касаційну скаргу адвокатів АО ALGIZ задовольнив. Ухвалу Одеського апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд скарги у суді апеляційної інстанції.

Мотиви ухвалення Верховним Судом постанови:

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 у справі  № 3-208/2018 (2402/18) положення ст. 392 ч. 2 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Мотивами для такого рішення зазначено зокрема необхідність надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження як прояву гарантії виконання державою міжнародних зобов`язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.

Наведене узгоджується з частиною четвертою статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. Крім того, можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті, насамперед, уникнення свавільного позбавлення свободи.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення  статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв`язку з частиною першою її статті 55 зобов`язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов`язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу суду першої інстанції про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, передбачених ст.399 ч.4 КПК України, є помилковим.

Посилання на постанову Верховного Суду: http://reyestr.court.gov.ua/Review/88979637

Керуючий партнер АО ALGIZ Олександр Козлов взяв участь у круглому столі «Актуальні проблеми судово-правової реформи»

Керуючий партнер АО ALGIZ Олександр Козлов взяв участь у круглому столі «Актуальні проблеми судово-правової реформи».

Захід було організовано 18 жовтня 2019 року Кафедрою організації судових, правоохоронних органів та адвокатури НУ «ОЮА».

В ході круглого столу були обговорені  законопроекти та нові законодавчі акти, які стосуються діяльності судів та суддів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, адвокатури, прокуратури, Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Національного агентства запобігання корупції та інші важливі питання судово-правової реформи.

Участь у круглому столі взяли  студенти, аспіранти та викладачі НУ «ОЮА», науковці, а також судді, прокурори та адвокати.

 

 

 

 

Адвокат АО ALGIZ Олександр Козлов прийняв участь у круглому столі з питань забезпечення незалежності суддів

Партнер АО ALGIZ Олександр Козлов прийняв участь у круглому столі з питань забезпечення незалежності суддів.

Захід відбувся 17 січня поточного  року в місті Львів. Його організував   Українсько-канадський Проект підтримки судової реформи спільно з Радою суддів України.

Канадським досвідом взаємодії адвокатів та суддів ділилися виконавча директорка Юридичної асоціації провінції Манітоба Кріс Денжерфілд та голова Федерального суду Канади, член Ради суддів Канади Пол Кремптон.

Окрім цього, у той самий день Голова Ради суддів України Олег Ткачук мав робочу зустріч з представниками Канадсько-українського Проекту підтримки судової реформи. Зустріч була присвячена попередньому обговоренню спільних заходів, які планується організувати у 2019 році з метою посилення інституційної діяльності Ради суддів України та підвищення авторитету судової влади загалом.

 

 

Суд взыщет затребованные расходы на правовую помощь, если другая сторона не докажет их несоразмерность

Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного хозяйственного суда, рассмотрев дело № 910/4881/18, сформировал вывод об основаниях взыскания и определения размера расходов на правовую помощь.

Постановлением от 18 декабря (с полным текстом можно ознакомиться в Verdictum) оставлено в силе дополнительное решение хозяйственного суда города Киева о взыскании 337 665,08 грн расходов на профессиональную правовую помощь.

Обосновывая такое решение, кассационный суд отметил, что по результатам рассмотрения дела расходы на профессиональную правовую помощь адвоката распределяются между сторонами вместе с другими судебными расходами.

Для определения размера расходов на профессиональную правовую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела подает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.

Размер расходов на оплату услуг адвоката должен быть соизмеримым с: 1) сложностью дела и осуществленных адвокатом работ (оказанных услуг); 2) временем, потраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ (предоставление услуг); 3) объемом оказанных адвокатом услуг и произведенных работ; 4) ценой иска и (или) значением дела для стороны, в том числе влиянием решения дела на репутацию стороны или публичным интересом к делу.

В случае несоблюдения этих требований суд может, по ходатайству другой стороны уменьшить размер расходов на профессиональную правовую помощь адвоката. При этом обязанность доказывания несоизмеримости расходов возлагается на сторону, заявившую ходатайство об уменьшении расходов на оплату правовой помощи.

Местный хозяйственный суд установил, что истец понес 337 665,08 грн расходов на профессиональную правовую помощь адвоката, а также оплатил стоимость услуг помощника адвоката, которые связаны с делом и подготовкой к его рассмотрению. При этом ходатайств об уменьшении размера этих расходов ответчик не подавал.

Таким, образом, удовлетворив иск, суд обоснованно возложил на ответчика как на лицо, в результате неправомерных действий которого возник спор, расходы истца на профессиональную правовую помощь.

Источник ЮРЛИГА