Михайло Кузьменко, адвокат, партнер АО ALGIZ
За апеляційною скаргою партнера ОА ALGIZ Михайла Кузьменка П’ятий апеляційним адміністративним суд 15.01.2020 ухвалив постанову про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради VII скликання від 29.03.2019 року № 109 «Про коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)».
Підставою такого рішення є порушення процедури зміни тарифів та недоведення відповідачем їх економічної обґрунтованості.
Суд встановив, що дане рішення є нормативно-правовим актом, а відтак позивач, якими є фізична особа, має право на його оскарження, оскільки його дія поширюється на позивача та безпосередньо впливає на його законні права та інтереси.
Проаналізувавши Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, суд встановив, що суб’єкту господарювання не надано право обирати лише один варіант доведення інформації до відома споживачів про намір здійснити зміну тарифів, а визначено кілька способів доведення такої інформації, які, за наявності (і це стосується лише веб-сайтів), повинні бути використані суб’єктом господарювання.
Такий висновок слідує з пункту 2.3 Порядку, який при визначенні способів доведення інформації про зміну тарифів до споживачів не містить сполучника «або».
Зазначені положення Порядку, перш за все, направлені на дотримання принципів державного регулювання цін/тарифів, зокрема, принципів відкритості, доступності та прозорості їх структури для споживачів та суспільства, можливості викласти свої зауваження.
У порушення вимог даного Порядку КП «Білгород-Дністровськводоканал» розмістило інформацію про зміну тарифів лише на веб-сайті Білгород-Дністровської міської ради, що в розумінні Порядку не є достатнім.
Зазначене, на думку колегії суддів, є грубим порушенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку № 390.
Крім того, оприлюднена інформація не містила у собі всіх відомостей, які повинні бути доведені до споживачів. Відсутні відомості щодо прибутку підприємства та податку на додану вартість; при обґрунтуванні причин зміни тарифу не зазначено відсоток відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу.
На порушення вимог пункту 42 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, пункту 32 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання холодної води, водовідведення, відповідачем не надано доказів проведення аналізу структури тарифів в частині відповідності/невідповідності фактичних витрат, понесених на надання відповідного обсягу послуг протягом планового періоду, та витрат, які було враховано у встановлених тарифах.
Опублікований разом зі проектом рішення аналіз не відповідає за критеріям аналізу, який повинен бути здійснений уповноваженим на затвердження тарифів органом.
Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради не було дотримано строків оприлюднення проекту оскаржуваного рішення, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації». Замість 20 робочих днів, проект був опублікований тільки за 4 календарні дні.
Ухвалюючи постанову суд послався на позицію Верховного суду стосовно незаконності рішень органів місцевого самоврядування, які встановлюють тарифи для населення без дотримання встановленої законодавством процедури розробки та прийняття таких актів, зокрема, врахування інтересів осіб, щодо яких такі тарифи будуть застосовуватися (постанова від 20.02.2019 у справі № 812/1177/18; постанова від 25.10.2019 у справі № 591/1519/15-а).
Цікаво, що Верховний суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 278/128/16-а дійшов до висновку, що за своєю правовою природою рішення про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення є регуляторним актом, а відтак він повен бути розроблений, розглянутий, прийнятий та оприлюднений відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Проте П’ятим апеляційним адміністративним судом при ухвалені рішення вказана правова позиція застосована не була, а оскаржуване рішення перевірялось на відповідність положенням Порядку № 390.
Рішення виконавчого комітету втратило чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.