Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги у кредитора. Такий висновок зробив ВС в постанові №924/181/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 червня 2021 року м.Київ №924/181/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої — ВОЛКОВИЦЬКОЇ Н.О.,
суддів: МОГИЛ С.К., СЛУЧ О. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі за позовом ТОВ «Сварог-Дністер» до:
1) ТОВ «Серединецьке»,
2) ТОВ «Агротек»
про визнання припиненою поруки за договором від 30.03.2018 №2П/8АФ-15,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 27.02.2020 на адресу ГСХО надійшла позовна заява ТОВ «Сварог-Дністер» до ТОВ «Серединецьке» та ТОВ «Агротек» про визнання припиненою поруки за договором поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15.
Позивач, вважаючи, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 без повідомлення ТОВ «Сварог-Дністер» було внесено зміни, якими збільшено відповідальність останнього, як поручителя за договором поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15, а також враховуючи не звернення відповідача-2 з вимогою до поручителя протягом відповідного строку з дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов’язання, наявні підстави для визнання поруки за вказаним договором припиненою.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 11.03.2015 між ТОВ «Агротек» (лізингодавець) та ТОВ «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15, за умовами п.1.1 якого відповідно до умов цього договору лізингодавець зобов’язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (майно), а лізингоодержувач зобов’язаний прийняти майно та зобов’язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення цього договору наведені в додатку №1 «Специфікація».
Згідно з п.10.1 договору лізингу ціна договору становить гривневий еквівалент $314117,45, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816348,67 грн.
Строк дії договору з 11.03.2015 до 20.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов’язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору (п.11.1 договору лізингу).
Всі зміни і доповнення до даного договору оформляються додаткової угодою, що підписується сторонами та є невід’ємною частиною даного договору.
13.07.2016 сторони уклали до договору лізингу додаткову угоду №2, в якій дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15, виклавши п.10.2.1, 10.1. та графік внесення лізингових платежів (додаток №2) у новій редакції. Зокрема, п.10.2.1 викладено в редакції: «Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент $84412,57, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 1831752,77 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п.3.5.2 договору»; п.10.1 викладено в редакції: «Ціна договору становить гривневий еквівалент $335662,57, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7283877,77 грн.». Також викладено в новій редакції додаток №2 (графік внесення лізингових платежів) до договору лізингу (останній платіж — 20.12.2017).
Крім того, згідно з п.2 додаткової угоди №2 сторони погодили сплату простроченої заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за вересень 2015 — червень 2016 року в розмірі $99745,77.
Також сторони дійшли згоди внести зміни в п.7.2 договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15, виклавши його у такій редакції: «7.2. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу)» (п.4 додаткової угоди №2).
У п.5 додаткової угоди №2 зазначено, що враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 до 20.12.2017 включно.
З протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Дністер», від 29.03.2018 №29/03-2018/СД вбачається, що загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Дністер», прийнято рішення, про надання згоди на укладення ТОВ «Агротек», ТОВ «Серединецьке» та позивачем трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання ТОВ «Серединецьке» грошових зобов’язань, в тому числі, за договорами фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями), що укладений між ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке» — від 11.03.2015 №8АФ-15.
30.03.2018 між ТОВ «Агротек» (лізингодавець), ТОВ «Сварог-Дністер» (поручитель) та ТОВ «Серединецьке» (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/8АФ-15, відповідно до п.1.1 якого його предметом є зобов’язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 (основний договір).
У п.1.2 договору поруки сторони встановили, що зобов’язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують.
Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов’язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (п.1.3 договору поруки).
Пунктами 2.1—2.3 договору поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань за основним договором: — лізингодавець має право на свій розсуд пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов’язань за основним договором протягом 2 робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов’язання; — лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов’язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов’язань за основним договором. Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по основному договору і поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу лізингодавця, то лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, згідно з нормами чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору, у відповідності до ЦК, набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов’язанню — основному договору.
Згідно з п.6.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв’язку одержувача.
У п.6.2 договору сторони зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов’язання за основним договором не пред’явить вимоги до поручителя.
Сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п.6.3 договору поруки).
30.03.2018 ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке» уклали додаткову угоду №3 до договору лізингу, відповідно до якої станом на 30.03.2018 сторони зафіксували, що зобов’язання (в тому числі прострочене) лізингоодержувача перед лізингодавцем в еквіваленті до долара США становить $181331,82 (п.1 додаткової угоди №3).
Згідно з п.2 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15. Зокрема, викладено в новій редакції п.10.2.1 договору: «Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент $94790,76, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 2056959,49 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п.3.5.2 договору».
Також п.10.1 договору викладено в редакції:
«Ціна договору становить гривневий еквівалент $346040,76, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 7509084,49 грн.».
У додатковій угоді №3, у новій редакції викладено графік внесення лізингових платежів (додаток №2) (останній платіж — 20.06.2019).
У п.3 додаткової угоди №3 сторони погодили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізингових платежів за період лютий 2016 — грудень 2017 року в розмірі $194881,54.
Також, враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 до 20.06.2019 включно (п.5 додаткової угоди №3).
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням ГСХО від 24.11.2020, залишеним без змін постановою ПЗАГС суду від 25.01.2021, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що сторонами додаткової угоди від 30.03.2018 №3, укладеної до договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 збільшено: розмір платежу, як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, ціну договору, змінено графік внесення лізингових платежів у новій редакції з 20.04.2015 до 20.06.2019 з коригуванням на збільшену суму винагороди (комісії) лізингодавця та продовжено строку дії договору фінансового лізингу від 11.03.2015 №8АФ-15 до 20.06.2019 включно, тобто збільшено обсяг відповідальності поручителя без погодження та повідомлення останнього, а тому наявні підстави для припинення поруки за договором поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 в силу положень ч.1 ст.559 ЦК (у відповідній редакції).
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ «Агротек» звернулося до КГС із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження є п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу.
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, заявник стверджує, що судами не взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 6.02.2020 у справі №924/482/19 і від 17.02.2020 у справі №924/502/19 щодо застосування стст.6, 559, 627 ЦК.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правову позицію Великої палати ВС, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, попри те, що правовідносини у цій справі та справі №924/181/20 не подібні й висновки щодо ст.559 ЦК здійснені за інших фактичних обставин.
Суд апеляційної інстанції, не визнаючи недійсним п.6.3 договору поруки, констатував можливість не застосовувати його положення, що не відповідає правовому висновку ВП ВС в постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
Апеляційний господарський суд порушив норми ч.4 ст.75 ГПК, зокрема не взяв до уваги, що у рішенні ГСХО від 23.09.2019 у справі №924/490/19, залишеному без змін постановою ВС від 28.01.2020 встановлено відсутність підстав для припинення поруки за договором від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 в порядку ч.1 ст.559 ЦК <….>.
5. Позиція ВС
5.3. Спірним питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для визнання поруки за договором поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 припиненою, внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя за рахунок зміни зобов’язання без його згоди.
5.4. Водночас колегія суддів вважає, що під час розгляду справи підлягає врахуванню правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 26.01.2021 (оприлюднена 16.03.2021) у справі №522/1528/15-ц про таке.
Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов’язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов’язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом
може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов’язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості
захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов’язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової
визначеності у правовідносинах сторін зобов’язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така
невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов’язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9.11.2004 у справі
«Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (ч.2 ст.423 Цивільного процесуального кодексу), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ч.2 ст.432 ЦПК).
Отже, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Агротек» звернувся з позовом, в тому числі до товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Дністер» (поручителя), про стягнення з нього коштів, як поручителя, за договором поруки №2П/8АФ-15. Провадження у справі №904/1478/19 відкрито 14.04.2019.
Тобто, на день відкриття провадження у справі, що розглядається про визнання
поруки за договором поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 припиненою (4.03.2020), вже було відкрито провадження у справі №904/1478/19 про стягнення грошових коштів за цим же договором поруки.
У справі №904/1478/19 Касаційний господарський суд у складі ВС постановою від 11.08.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 5.03.2020 у справі №904/1478/19, якими задоволено позовні вимоги, скасував, а справу передав на новий розгляд до ГСДО. На теперішній час триває розгляд справи у суді першої інстанції.
Оскільки у справі №904/1478/19 суд розглядає спір про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування. Як зазначила ВП ВС у справі №522/1528/15-ц після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника. Такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього
коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Враховуючи викладене, судам попередніх інстанцій необхідно було відмовити в позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права та інтересу <…>.
Керуючись стст.129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ «Агротек» задовольнити.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі скасувати й ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Стягнути з ТОВ «Сварог-Дністер» на користь ТОВ «Агротек» 8408 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.