Слово не горобець: вилетить — не спіймаєш. Утім, у кримінальному процесі прислів’я не працюють. У Страсбурзі розібралися з країною, яка засудила наркоторговця на підставі показань його спільника, від яких останній відмовився та втік.
Я цього не говорив…
У 2005 році поліція Хорватії розпочала слідство щодо незаконного обігу наркотиків. Для здобуття доказів про причетність кількох підозрюваних було дано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Після прослуховування мобільних телефонів поліціанти затримали кількох чоловіків. Один з них відразу розповів, що купував героїн у невідомого та передавав його Синіші Додої, а той вже збував його. Затриманий також повідомив, що схема збуту працювала цілий рік, а товар він передавав двічі на місяць.
На відміну від свого співучасника, С.Додоя не визнав причетності до настільки масштабної діяльності. Хоча й зізнався, що одного разу таки продав 3 кг героїну невідомому. Згодом їм оголосили про підозру за незаконний обіг і збут наркотиків. Утім, у суді спільник, який під час слідства свою вину визнав, відмовився від показань. У результаті через сплив строку запобіжного заходу чоловіків звільнили з-під варти. Відразу після судового засідання той, хто кілька місяців тому щиро каявся, покинув країну.
Виключити попередні протоколи допиту спільника з матеріалів справи не вдалося. Тож суд покарав С.Додою не лише за ті діяння, які він визнав, а й за діяння, описані співучасником-утікачем.
Головний, але не єдиний доказ
В Європейському суді з прав людини заявник скаржився на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже, оскільки співучасник виїхав, адвокат С.Додої не міг його допитати. Заявник не заперечував одного епізоду, де був посередником у продажу героїну. От тільки покарали його за тяжчий злочин, про який під час слідства говорив спільник. До того ж сам спільник у суді вину не визнав і заперечував проти зачитування протоколу допиту, бо вважав його недостовірним.
Уряд стверджував, що кримінальне провадження було законним і відповідало всім стандартам конвенції. Представники країни наполягали, що зробили все можливе, щоб співучасник був присутнім у суді. Проте знайти його не вдалось, а тому довелося судити заочно.
Чиновники також наполягали, що показання співучасника не були єдиними та вирішальними доказами проти С.Додої. Суд ретельно дослідив показання та свідчення самого заявника, порівняв їх і зробив висновок. До того ж у суду були записи телефонних розмов наркоторговців.
Масштаб не той
Євросуд сказав, що заявник не оскаржує свою причетність до торгівлі наркотиками. Але не погоджується з масштабом незаконної діяльності та, відповідно, з розміром накладеної санкції.
ЄСПЛ зазначив, що протокол допиту спільника був ключовим доказом. Дані з телефонів лише опосередковано вказували на вчинення діяння. У Страсбурзі відмітили, що в рішеннях судів немає посилання на те, що до спірних показань вони поставилися з обережністю. Крім того, суд першої інстанції провів детальну перевірку протоколу допиту співучасника та самого заявника і, попри відмінності даних, все одно визнав слова спільника достовірними.
Сам факт, що у заявника була можливість викласти свою версію, не може розглядатися під кутом дотримання права на справедливий суд. Адже право давати свідчення не можна розглядати як чинник, що компенсує обмежені можливості захисту. Аргументи урядовців, що заявник і так був би притягнутий до відповідальності на підставі зізнання у продажі наркотиків не мають значення. Адже мова йшла про ступінь винуватості особи та суворість санкції.
Тож ЄСПЛ вирішив, що суд першої інстанції спирався на показання співучасника. Відсутність можливості спростувати докази та ухвалення рішення на підставі показань, від яких підозрюваний відмовився, явно були істотним обмеженням прав заявника. Цих фактів для ЄСПЛ виявилося достатньо, щоб у рішенні від 24.06.2021 у справі «Dodoja v. Croatia» встановити порушення ст.6 конвенції.
Сума компенсації за моральну шкоду становила €1500. Ще €2000 держава виплатить як судові витрати.
Джерело Закон і Бізнес