Фабула судового акту: У даній справі водій звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства із позовною заявою про скасування постанови патрульної полції про притягнення його адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивачем було вмотивовано тим, що даного правопорушення він не вчиняв та на вимогу працівника поліції надав усі документи.

Судом першої та апеляційної інстанцій у позові відмовлено.

Така відмова стала підставою для звернення водія до Касаційного адміністративного суду із касаційною скарго у якій він послався на те, що оскаржуваній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Переглядаючи вказані судові рішення та надаючи оцінку доводам скаржника КАС із ними погодився.

Так відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото — і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, досліджуючи наданий відповідачем відеозапис встановили, що ним підтверджується вчинення позивачем вказаних в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень, а саме здійснення руху по тротуару та керування транспортним засобом за відсутності при собі страхового поліса.

Водночас постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).

Проте постанова, що оскаржується в порушення частини 3 статті 283 КУпАП жодної інформації про фіксацію правопорушення із застосуванням технічних засобів та про технічний засіб не містить, а тому є незаконною.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а)

А все ж таки інспектор патрульної поліції МАЄ право на місці зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР! (Одеський апеляційний адмінсуд у справі № 489/2363/16-а)

Джерело Протокол