Надання показань свідків шляхом посвідчення нотаріусом не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи ставити питання. Такий висновок зробив ВС в постанові №200/17947/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

20 травня 2020 року м.Київ №200/17947/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СІМОНЕНКО В.М.,
суддів: КАЛАРАША А.А. (суддя-доповідач), МАРТЄВА С.Ю, ПЕТРОВА Є.В., ШТЕЛИК С.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 3 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.05.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28.05.2019,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності та з урахуванням уточнень до позовної заяви, на обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що з жовтня 2009 року до 1.09.2011 Особа 1 та відповідачка Особа 3 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, багато подорожували за кордоном у період з 2009 до вересня 2011 року.

30.06.2011 Особа 3 придбала спірну квартиру за Адресою 1.

2.09.2011 сторони зареєстрували шлюб.

Позивач зазначав, що він отримував достатній дохід, який надав для придбання спірної квартири, а тому вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності, частки якої є рівними.

Враховуючи вищевикладене, позивач остаточно просив суд:

1) установити факт проживання однією сім’єю без шлюбу його — Особи 1 — та Особи 3 у період з жовтня 2009 року до 1.09.2011 включно;

2) визнати квартиру за Адресою 1 спільною сумісною власністю Особи 5 та Особи 3;

3) визначити частку Особи 1 в праві спільної сумісної власності на квартиру за Адресою 1 в розмірі 1/2 та частку, яка належить Особі 3, — в розмірі 1/2;

4) визнати за Особою 7 право власності на 1/2 частину квартири за Адресою 1.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бабушкінського райсуду від 25.05.2018 позовні вимоги задоволені частково. Установлено факт проживання однією сім’єю без шлюбу Особи 1 та Особи 3 в період з 20.11.2010 до 1.09.2011 включно. Визнано квартиру за Адресою 1 спільною сумісною власністю Особи 1 та Особи 3. Визнано за Особою 1 право власності на 1/2 частину квартири за Адресою 1.

Постановою ДнАС від 28.05.2019 рішення Бабушкінського райсуду від 25.05.2018 залишено без змін.

Справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач частково довів факт сумісного проживання до реєстрації шлюбу з відповідачем, а саме — з 20.11.2010, а також довів факт того, що спірна квартира була придбана за спільні сумісні кошти подружжя, оскільки наявність фінансової можливості здійснити таке придбання сторонами могла бути тільки на основі спільного фінансування її вартості.

Установлено, що спірна квартира за Адресою 1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких належних доказів, які б підтверджували необхідність можливого відступлення від рівності часток співвласників спірного майна (квартири) та відсутність таких вимог сторін, суд прийшов до висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги Особи 1 про визнання за ним в порядку поділу спільного майна — права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована такими доводами:

1) судами помилково було розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження;

2) судами були взяті до уваги показання свідків, отримані з порушенням порядку, визначеного стст.90—93, 230—234 ЦПК;

3) суди не звернули уваги на те, що позивач не надав доказів того, що він давав кошти для придбання квартири;

4) судами не було взято до уваги того, що при вирішенні питання щодо правового режиму спірного майна мають бути встановлені: мета придбання спірної квартири, придбання внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, час придбання та джерело набуття; тягар доказування вказаного покладається на позивача;

5) довіреності на автомобілі сторін не можуть свідчити про факт проживання однією сім’єю, оскільки вони є договорами міни;

6) показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення позовних вимог, окрім того, посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім’ї;

7) судами не враховано, що постановою ВС від 28.08.2018 скасовано судові рішення у справі №208/7021/13-ц, в яких позивач намагався звільнити себе від доказування обставин щодо визначення періоду проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Разом з касаційною скаргою Особа 3 в особі свого представника Особи 4 подала клопотання про передання справи на розгляд Великої палати ВС на підставі ч.5 ст.403 ЦПК. На обґрунтування вказаного клопотання, скаржник посилалася на те, що категорія справ про встановлення факту проживання спільною сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має виключну правову проблему, оскільки немає єдності судової практики стосовно того, які саме критерії визначають указаний факт. Ураховуючи викладене, скаржник указувала, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в даній категорії справ.

Доводи інших учасників справи

Відзив Особи 1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що вартість спірної квартири встановлена договором купівлі-продажу та становила 106978 грн., що й відповідає ціні позову та свідчить про те, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Судами правильно взято до уваги те, що відповідач не мала достатніх коштів для придбання спірної квартири, оскільки її дохід за рік був меншим за вартість спірної квартири.

Крім того, спірна квартира була придбана за місяць до укладення шлюбу між сторонами.

Рішення судів є обґрунтованими та законними, ухвалені із застосуванням належних норм матеріального права, а тому скасуванню не підлягають.

Клопотання про передачу справи на розгляд ВП ВС задоволенню не підлягає, оскільки мотивоване суб’єктивним сприйняттям реальної дійсності та небажанням настання законних наслідків придбання спірного майна в період спільного проживання з позивачем без реєстрації шлюбу.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Судами встановлено, що позивач Особа 1 перебував у шлюбі з Особою 6, який рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 26.10.2010 було розірвано (цивільна справа №2-2565/10).

Указаним рішенням було встановлено, що Особа 6 та Особа 1 фактично припинили шлюбно-сімейні відносини у вересні 2010 року. Рішення набрало законної сили 20.11.2010.

У період із 20.11.2010 до 1.09.2011 Особа 1 та Особа 3 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Особа 1 та Особа 3 зареєстрували шлюб 2.09.2011.

14.05.2009 Особа 1 надав Особі 3 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження автомобілем марки Mersedes-Benz.

19.11.2010 Особа 3 надала Особі 1 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження автомобілем марки Daewoo Sens.

30.06.2011 на підставі договору купівлі-продажу Особа 3 придбала квартиру за Адресою 1.

Купівля-продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 106978 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.09.2013 шлюб між Особою 3 та Особою 1 розірвано у зв’язку з фактичним припиненням між ними шлюбно-сімейних відносин (цивільна справа №208/7021/13-ц) .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач частково довів факт сумісного проживання до реєстрації шлюбу з відповідачем, а саме — з 20.11.2010, а також довів факт того, що спірна квартира була придбана за спільні сумісні кошти подружжя, оскільки наявність фінансової можливості здійснити таке придбання сторонами була тільки на основі спільного фінансування її вартості.

Установлено, що спірна квартира за Адресою 1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Окрім того, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких належних доказів, які б підтверджували необхідність можливого відступлення від рівності часток співвласників спірного майна (квартири) та відсутність таких вимог сторін, суд прийшов до висновку, що підлягають задоволенню вимоги Особи 1 про визнання за ним в порядку поділу спільного майна — права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст.274 ЦПК (у редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч.4 цієї статті.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, що виникають із сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Предметом спору позову є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, отже, спір виник із сімейних відносин. Таким чином, указана категорія справ має розглядатися тільки в порядку загального позовного провадження.

Окрім того, в основу висновків суду були покладені показання свідків, надані в нотаріальній конторі та посвідчені нотаріусом.

Такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Зокрема, у стст.90—93 ЦПК встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклик у судове засідання з наданням права задати їм питання усім учасникам справи.

Відповідно до чч.2, 3 ст.67 ЦПК свідок зобов’язаний з’явитися до суду за викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з’явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд.

Надання показань свідків шляхом посвідчення нотаріусом не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи ставити питання свідкам стосовно обставин справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Ураховуючи вищевикладене, справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судами вказаного до уваги взято не було, у результаті чого справа помилково була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Висновки ВС за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч.1 п.7, ч 4 ст. 411 ЦПК (у редакції, що діяла на час подання касаційної скарги) судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи вказане, колегія суддів уважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково, оскаржувані судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід вирішити питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись стст.400, 411, 416, 417 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.05.2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28.05.2019 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.