Особливості організації документообігу в системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на оскарження. Такий висновок зробив ВС в постанові №295/10895/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

2 червня 2021 року м.Київ №295/10895/20

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БУЛЕЙКО О. Л.,
суддів: ІВАНЕНКА І. В., ФОМІНА С. Б. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Філя С.В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від

11.11.2020 щодо Особи 1.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 1.10.2020 задоволено клопотання захисника Мишка О.В., який діє в інтересах Особи 1, та звільнено останнього за хворобою від подальшого відбування покарання, що було призначено Особі 1 за вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 19.11.12018 у вигляді позбавлення волі на 10 років 2 місяці 30 днів.

Ухвалою ЖАС від 11.11.2020 залишено без задоволення клопотання першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Мостиховського О.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали місцевого суду щодо Особи 1.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу ЖАС від 11.11.2020 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що прокурор вищого рівня, який подав апеляційну скаргу, участі у судовому засіданні не брав, а тому необґрунтовано залишив його клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Мишко О.В. подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких вказав на законність та обґрунтованість судового рішення щодо Особи 1 та просив залишити його без зміни, а касаційну скаргу — без задоволення.

У судовому засіданні прокурор Пуха І.Ю. підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.

Захисник Мишко О.В. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора Філя С.В. <…>

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч.2 ст.395 Кримінального процесуального кодекса апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

При цьому, ч.1 ст.117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.

Суд звертає увагу, що під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об’єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов’язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.

Вказане узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності; див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п.41, від 3.04.2008; рішення у справі «Устименко проти України», заява №32053/13, п.47, від 29.10.2015).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала Богунського райсуду була оголошена 1.10.2020 в присутності прокурора Грибанова О.Л.

На вказану ухвалу місцевого суду 23.10.2020 перший заступник керівника Житомирської облпрокуратури Мостиховський О.І., як прокурор вищого рівня, подав апеляційну скаргу, у якій також просив поновити строк апеляційного оскарження у зв’язку з тим, що внаслідок несвоєчасного повідомлення прокуратури Житомирської області про рішення місцевого суду щодо звільнення Особи 1 від відбування покарання у зв’язку з хворобою, вони були позбавлені можливості апеляційного оскарження ухвали в строки, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Відмовляючи у поновленні строку на оскарження апеляційний суд зазначив про те, що у судовому засіданні 1.10.2020 прокурор був присутній та був обізнаний про прийняте судом рішення, а тому строк на подачу апеляційної скарги почав обчислюватись саме з моменту оголошення судового рішення, проте апеляційна скарга була подана першим заступником керівника Житомирської облпрокуратури лише 23.10.2020, тобто поза строком на апеляційне оскарження.

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні прокурора Мостиховського О.І. обставини об’єктивно не могли перешкодити їм оскаржити ухвалу місцевого суду у межах встановленого процесуального строку, а тому правильно відмовив першому заступнику керівника Житомирської облпрокуратури у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду.

Відповідно до положень ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

У п.20 ч.2 ст.36 КПК закріплено, що прокурор має право на оскарження судових рішень в порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до ст.37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. При цьому прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Згідно з ч.4 ст.36 КПК право на подання апеляційної скарги мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Проте у кримінальному процесуальному законодавстві не встановлено особливого порядку та строків оскарження прокурорами вищого рівня судових рішень у апеляційному чи касаційному порядку.

Так, у стст.393 та 425 КПК як суб’єкт оскарження вказується тільки прокурор. Відповідно ж до п.15 ч.1 ст.3 КПК прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.17 закону «Про прокуратуру» та діє у межах своїх повноважень.

Законом «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст.1); єдність системи прокуратури забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів та ін. (ч.5 ст.7); прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч.2 ст.15).

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, поняття «прокурор», яке вживається у стст.393 та 425 КПК як суб’єкт апеляційного та касаційного оскарження, охоплює не лише певну посадову особу, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст.37 КПК, але й прокурорів вищого рівня, визначених у ч.4 ст.36 КПК (Генпрокурор, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники).

А тому особливості організації внутрішнього документообігу у системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, визначений у ч.2 ст.395 КПК.

Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, був присутнім під час оголошення ухвали Богунського райсуду від 1.10.2020, копію резолютивної частини отримав цього ж дня, тобто останнім днем подання апеляційної скарги було 8.10.2020. Таким чином, у прокурорів за умови належної організації внутрішнього документообігу було достатньо часу для апеляційного оскарження вказаної ухвали у межах встановленого ч.2 ст.395 КПК строку.

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні першого заступника керівника обласної прокуратури обставини об’єктивно не могли перешкодити прокурорам оскаржити ухвалу суду першої інстанції у межах встановленого процесуальним законом строку, а тому на підставі п.4 ч.3 ст.399 КПК правильно відмовив йому у поновленні пропущеного строку та повернув апеляційну скаргу. З таким рішенням апеляційного суду погоджується і касаційний суд.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.370, ст.419 КПК. Обґрунтованих доводів на спростування висновків апеляційного суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, касаційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11.11.2020 щодо Особи 1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.