Фабула судового акту: Злочини спрямовані на заволодіння чужим майном поєднаним із погрозою застосування насильства або застосування такого є суміжними та іноді у юристів, які спеціалізуються у кримінальному праві виникають питання щодо відмежування одного злочину вказаної категорії від іншого.

До уваги читачів пропонується досить цікаве судове рішення у якому Касаційний кримінальний суд висловився щодо відмежування складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України (розбій) від складу злочину, який міститься у диспозиції ст. 189 КК України (вимагання).

У даній справі особу було засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до вироку суду особу визнано винною та засуджено за те, що він перебуваючи на території залізничного вокзалу підійшов до віконця каси, та погрожуючи своїй колишній співмешканці предметом, зовні схожим на ніж, наказав віддати йому грошові кошти в розмірі 500 грн, на що остання передала засудженому власні кошти, після чого останній з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 500 грн.

У подальшому засуджений знову ж таки перебуваючи в районі залізничного вокзалу помітивши свою колишню співмешканку наказав їй віддати йому грошові кошти, однак отримавши відмову, він повторно для подолання волі потерпілої до опору, тримаючи руки в кишені куртки, висловив погрозу, що він ножем нанесе їй удар в живіт, внаслідок чого потерпіла передала винній особі грошові кошти в розмірі 70 грн., а потім зняла з власного рахунку грошові кошти в сумі 500 грн та віддала їх засудженому.

Апеляційний суд із такою кваліфікацією погодився.

В свою чергу захисником на вирок та ухвалу судів подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що в діянні засудженого по другому епізоду погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, не була пов`язана з його негайним застосуванням, а передбачала свою реалізацію у майбутньому, а тому його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання, вчинене повторно з погрозою вбивства.

Касаційний кримінальний суд із зазначеними доводами погодився.

Обґрунтовуючи таке рішення, ККС у своїй постанові зазначив, що погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого… Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована… При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання».

Таким чином, якщо судом поза розумним сумнівом буде встановлено, що обвинувачений висловив вимогу передати майно негайно, погрожуючи при цьому застосуванням насильства так само негайно, і обставини, за яких вона була висловлена, об`єктивно давати підстави потерпілій сприймати її як таку, що дійсно може бути реалізована негайно, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України.

Однак, якщо судом поза розумним сумнівом не буде спростована версія сторони захисту про те, що висловлена обвинуваченим погроза застосування насильства об`єктивно не могла бути реалізована негайно (оскільки потерпіла знаходилася у відокремленому приміщенні), у зв`язку з чим з огляду на об`єктивні обставини, за яких ця погроза була висловлена, вона об`єктивно могла сприйматися потерпілою тільки як така, що може бути реалізована в майбутньому (а не негайно), скажімо, після того, як вона вийде з приміщення каси чи вокзалу, або щодо її малолітньої дитини, яка знаходиться вдома), то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України.

Джерело Протокол