Фабула судового акту: Загалом мало кому зрозуміло узагалі навіщо процесуальні кодекси передбачаються право учасника справи звернутися із заявою про роз’яснення судового рішення і обов’язок суду таку заяву прийняти та за наслідками розгляду – «роз’яснити» або відмовити у розгляді.

Очевидно, що будь який суддя ніколи самостійно не визнає, що ухвалене ним рішення має будь — які недоліки, є неясним і має бути викладене у більш зрозумілій формі. У кращому випадку помічник судді просто копіпастить текст рішення в ухвалу про роз’яснення рішення і на цьому ставить крапку. А як правило судді просто відмовляють у розгляді таких заяв, посилаючись, наприклад, на те що заявник намагається дізнатися, яким чином виконувати рішення, а не НЕ розуміє його зміст.

Ну і справді, що поганого в тому, що сторона у справі намагається дізнатися про порядок і спосіб виконання рішення суду, коли у рішення написана якась суцільна дурня, і ніхто взагалі разом із державними виконавцями не знає як його виконувати?…

Але не передбачено «чинним законодавством», зокрема статтею 254 КАС України.

В цій справі суд зобов’язав орган Держгеокадастру затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду. Орендар також просив зобов’язати орган Держгеокадастру надати звіт про виконання рішення в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, і суд апеляційної інстанції таке прохання задовільнив.

Через рік орган Держгеокадастру посилаючись на те, що начебто виконав рішення суду, звернувся до суду із заявою про роз’яснення змісту рішення, яке начебто йому незрозуміло. Дійсно, «про який звіт може йти мова, якщо рішення виконано…»

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився ВС, відмови у задоволенні такої заяви з цієї ж самої причини: порядок та спосіб виконання рішення судом не роз’яснюється.

Цікавим моментом у цій справі є також висновок ВС про те, що і суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду відмови суду першої інстанції має процесуальне право зобов’язувати суб’єкт владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду у встановлений строк. Сам же суб’єкт владних повноважень у касаційній скарзі наполягав на тому, що таке право є виключно у суду першої інстанції.

Джерело Протокол