Фабула судового акту: Рішення, яке не вирішило проблему, а напроти поставило ще більше питань.

Саме таким висловом можна охарактеризувати постанову Касаційного кримінального суду, яка пропонується до уваги.

Нажаль на даний час касаційними судами все більше і більше ухвалюється саме таких неоднозначних рішень, які замість вирішення проблеми лише ускладнюють її.

Але ж требі перейти і до суті рішення.

У даній справі захисником засудженої було подано касаційну скаргу на вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційного.

В якості доводів скарги захисником було зазначено, зокрема, те, що стороною обвинувачення, всупереч вимогам ст. 290 КПК України не було надано доступу до матеріалів кримінального провадження стороні захисту.

Проте, судами на думку сторони захисту у рішеннях необґрунтовано зазначено те, що вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження було дотримано, що підтвердили допитані під час судового провадження свідки, які були понятими при «відмові» від ознайомлення з матеріалами провадження.

Оцінюючи такі доводи ККС у своїй постанові вказав, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Поряд з тим, відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК України, сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, — прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

При цьому закон не визначає певної форми процесуального документа, яким би підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження, а лише встановлює, що цей факт повинен бути письмово підтверджений самим учасником кримінального провадження, якому надано доступ. Такі письмові документи повинні додаватися до матеріалів кримінального провадження як підтвердження того, що кожна із сторін виконала свої обов`язки і не порушила прав учасників кримінального провадження (зокрема, права вимагати відкриття матеріалів провадження та права на ознайомлення з цими матеріалами).

Проте як на підтвердження виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України суд першої інстанції послався на протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, в якому зазначено, що в приміщенні органу поліції в присутності двох понятих підозрювана та її захисник відмовилися засвідчити підписами підтвердження факту надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Однак цей протокол сам по собі не є підтвердженням факту відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження в розумінні положень ст. 290 КПК України.

Поряд із цим ККС не зазначив, яким же саме документом слід підтверджувати згаданий вище факт…

Джерело Протокол