Михайло Кузьменко, адвокат, партнер АО ALGIZ

Партнер АО ALGIZ Михайло Кузьменко домігся  визнання протиправним та скасування розпорядження Білгород-Дністровського міського голови від 9 червня 2017 року №237-к «Про звільнення з займаної посади » та  поновлення  на посаді секретаря Білгород-Дністровської міської ради VІІ скликання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловився щодо підстав для дострокового припинення повноважень секретаря міської ради у справі №495/5105/17.

З повним текстом постанови можна ознайомитись тут.

Суди попередніх інстанцій позовні вимоги задовольнили, визнали протиправними та скасували оскаржувані рішення, поновили позивача у посаді та стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування касаційної скарги міська рада зазначила, що судами попередніх інстанцій не враховано, що саме нормами спеціального законодавства чітко врегульовано питання дострокового припинення повноважень секретаря ради, а частина п`ята статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» взагалі не передбачає виникнення будь-яких умов (наявність або відсутність дисциплінарного порушення, тощо) як на підставу для дострокового припинення повноважень.

Проте Верховний суд з такими доводами не погодився та зазначив, що посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається міською радою, а тому при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань.

При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб`єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень.

Саме обґрунтоване рішення спрямоване на захист особи від свавілля, тобто орган повинен зазначити причини його прийняття, навести підстави та достатні аргументи для його прийняття.

Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Разом з тим, статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Таким чином, вказаний перелік підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, який не є виключним має бути юридичною підставою для прийняття відповідного рішення ради про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Однак, як встановлено судами, у рішенні про припинення повноважень секретаря міської ради не зазначено наявних достатніх підстав або мотивів дострокового припинення повноважень. Зокрема не вказано в чому саме проявилося невиконання чи неналежне виконання нею як секретарем ради службових обов`язків, що могло бути підставою для визнання її роботи незадовільною.

Не зазначено жодної передбаченої статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави припинення публічної служби, яка б давала можливість прийняти обґрунтоване рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Наведене дає підстави для висновку, що міська рада, вирішуючи питання про дострокове припинення повноважень секретаря ради, діяла протиправно, оскільки приймаючи відповідне рішення не навела достатніх підстав дострокового припинення повноважень секретаря ради.