Факт перебування в стані алкогольного сп’яніння може встановлюватися шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно медоглядом. Такий висновок зробив ВС в постанові №571/1436/15-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 грудня 2019 року м.Київ №571/1436/15-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — КИШАКЕВИЧА Л.Ю.,
суддів: СЛИНЬКА С.С., ЩЕПОТКІНОЇ В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Рівненського апеляційного суду від 13.02.2019 у кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, який проживає за Адресою 1, раніше судимого вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25.03.2013 за ч.1 ст.286 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 15.09.2017 Особу 1 визнано винуватим за ч.1 ст.135 КК з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За ч.2 ст.286 КК Особу 1 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдано.

Судом стягнуто з Особи 1 на користь потерпілих Особи 2, Особи 3, Особи 4 84169 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином. Стягнуто з Особи 1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3314 грн.

Як установив суд, Особа 1 обвинувачувався в тому, що 22.07.2015, приблизно о 18:00, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи у світлу пору доби автомобілем марки Volkswagen Passat, на якому встановлений реєстраційний №1, що не належить цьому транспортному засобу, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом під час руху автошляхом Вежиця — Рокитне — Борове в напрямку с.Рокитне Рокитнівського району зі швидкістю приблизно 100—110 км/год., що перевищує допустиме значення швидкості на вказаній ділянці дороги, на порушення вимог п.2.3 «б», п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки й не врахував її, при виникненні перешкоди для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув осьову дорожню розмітку та допустив наїзд на попутний гужовий віз під керуванням Особи 5, унаслідок чого потерпілому спричинено тілесні ушкодження, від яких він Інформація 2 помер у нейрохірургічному відділенні Рівненської ЦМЛ.

Крім того, усвідомлюючи, що здійснив наїзд на гужовий віз, на якому перебував Особа 5, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов’язують надати допомогу людині, яка перебуває в небезпечному для життя стані, Особа 1, який своїм діянням поставив Особу 5 в небезпечний для життя стан, що позбавляв його можливості вжити заходів до самозбереження через заподіяні тілесні ушкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, маючи змогу надати потерпілому допомогу, не надав останньому першу медичну допомогу та залишив місце події.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 13.02.2019 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Сарненського райсуду від 15.09.2017 щодо Особи 1 скасовано, Особу 1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК та призначено йому покарання:

— за ч.2 ст.286 КК — у вигляді позбавлення волі на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами;

— за ч.1 ст.135 КК — у вигляді позбавлення волі на 1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, Особі 1 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.

На підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» Особу 1 звільнено від відбування покарання.

У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого через м’якість, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, прокурор уважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийнявши за власною ініціативою рішення про необхідність повторного дослідження доказів і невмотивовано визнав неналежними й недопустимими доказами медичні документи, які підтверджували скоєння Особою 1 злочинів у стані алкогольного сп’яніння, унаслідок чого неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, звільнивши Особу 1 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році», що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м’якість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити в повному обсязі <…>.

Мотиви Суду

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого через м’якість, є обґрунтованими.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку Сарненського райсуду від 15.09.2017 щодо Особи 1 та постановлення нового вироку.

Як убачається зі змісту вироку апеляційного суду, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність винуватості вчинення Особою 1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК, та призначив йому за цим законом покарання.

При цьому апеляційний суд зазначив, що сукупність наданих стороною обвинувачення та досліджених під час апеляційного розгляду доказів не дозволяє зробити висновок щодо керування Особою 1 транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, унаслідок чого безпідставно визнав недопустимими доказом медичні документи, які підтверджували скоєння Особою 1 злочинів у стані алкогольного сп’яніння, унаслідок чого неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, звільнивши Особу 1 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році», що, як правильно стверджує у своїй касаційній скарзі прокурор, потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м’якість.

Так, колегією суддів касаційного суду встановлено, що, усупереч безпідставним та неприйнятним твердженням, наведеним у вироку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про перебування Особи 1 у стані алкогольного сп’яніння, поза розумним сумнівом, підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп’яніння, що міститься в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до інформації, що міститься в даному висновку, лікарем було констатовано, що в Особи 1 є порушення артикуляції, змазаність мови, млява реакція зіниць на світло, хитання при ходьбі на поворотах, нестійкість у позі Ромберга, промазування при пальце-носовій пробі, запах алкоголю з рота, алкоголь при дослідженні повітря становить 1,6%. На підставі наведених ознак, йому встановлено діагноз «алкогольне сп’яніння». Висновок підтверджується й токсилогічним дослідженням.

Крім того, як установив суд першої інстанції, на вживання Особою 1 у день вчинення кримінальних правопорушень алкогольних напоїв вказували у своїх показаннях свідки Особа 6, Особа 7, потерпіла Особа 3, не заперечував цього факту й сам Особа 1 під час досудового розслідування.

Крім того, ВС звертає увагу на те, що Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС та МОЗ від 9.09.2009 №400/666, та наказ МОЗ «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» від 27.12.99

№302 були прийняті відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, законів «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».

Отже, ці нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливості встановлення судом факту перебування особи в момент скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, у стані алкогольного чи іншого сп’яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.

Зважаючи на наведене, колегія приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції залишив без належної уваги сукупність інших доказів, які, поза розумним сумнівом, указували на скоєння Особою 1 інкримінованого йому злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи наведене, підстав для виключення з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції посилання на скоєння засудженим Особою 1 злочину в стані алкогольного сп’яніння як обставини, що обтяжує покарання, ВС не вбачає.

Відповідно до ст.1 закону «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними в скоєнні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

У ст.86 КК визначено, що амністія оголошується законом стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними в скоєнні злочину обвинувальним вироком суду або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Так, у ст.9 закону «Про амністію у 2016 році» визначено перелік категорій осіб, до яких амністія не застосовується. Зокрема, у п.«е» цієї статті встановлена заборона застосування амністії до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортну, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, учинене особою у стані алкогольного сп’яніння (ч.2 ст.286 КК).

Таким чином, проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що безпідставне визнання з формальних причин недопустимими доказами медичних документів, які підтверджували скоєння Особою 1 злочинів у стані алкогольного сп’яніння, та невмотивовано відкидання показань свідків, які стверджували протилежне, не дослідивши сукупність всіх зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, апеляційний суд застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, незаконно звільнивши Особу 1 від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році».

Зважаючи на наведене, вирок апеляційного суду є таким, що ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Крім того, апеляційний суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою призначення Особі 1 явно несправедливого покарання через м’якість.

У зв’язку із цим касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону №2147-VIII від 3.10.2017, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 13.02.2019 у кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 1 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.