Визнання одного доказу недопустимим не означає, що фактичні обставини не можна встановити за допомогою іншого. Такий висновок зробив ВС в постанові №303/3332/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 серпня 2020 року м.Київ №303/3332/16

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ЯКОВЛЄВОЇ С. В.,
суддів: МАТІЄК Т.В., НАСТАВНОГО В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2018 та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15.11.2019 у кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя Адреса 1, відповідно до ст.89 Кримінального кодексу такого, що судимості не має, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.189 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком суду Особу 1 засуджено за ч.1 ст.122 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки, за ч.2 ст.189 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено Особі 1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки.

На підставі стст.75, 76 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов’язки.

Згідно з вироком суду Особа 1 3.04.2016, приблизно о 18:40, перебуваючи на території АЗС «Маркет», діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, завдав скляною пляшкою потерпілому Особі 2 удару по голові, кілька ударів по лівому плечу та множинні удари кулаками в ділянку грудної клітки, спричинивши останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Крім того, Особа 1 у період з 25.10 до 1.12.2016 вимагав у потерпілого Особи 3 $500 за таких обставин.

25.10.2016, приблизно о 13:00, Особа 1, перебуваючи на вул. Космонавта Бєляєва в м.Мукачеві, зупинив автомобіль, яким керував Особа 3, сів на переднє пасажирське сидіння та завдав останньому два удари долонею в ділянку обличчя, мотивуючи такі дії особистою образою, якої начебто зазнав під час штучно створеного ним же конфлікту раніше. Далі, погрожуючи потерпілому застосуванням фізичного насильства, убивством і знищенням його майна, висунув Особі 3 вимогу передати йому $500 до 28.10.2016.

22.11.2016, приблизно о 16:20, Особа 1, перебуваючи на вул. Ужгородській в м.Мукачеві, повторно висунув Особі 3 вимогу передати вказану суму та отримав від нього її частину — 2000 грн. Погрожуючи потерпілому вбивством та фізичною розправою над близькими, установив новий строк для передачі решти коштів у сумі 11000 грн. до 28.11.2016.

Цього ж дня, приблизно о 17:09, Особа 1 зателефонував Особі 3 та, погрожуючи йому вбивством, почав вимагати до 28.11.2016 вже збільшену суму — 15000 грн.

1.12.2016, приблизно о 12:20, Особа 1, перебуваючи на автостоянці ТЦ «Епіцентр» (вул. Лавківська, 1 у м.Мукачеві), продовжив вимагання у потерпілого коштів та отримав від нього 13000 грн., після чого був затриманий працівниками поліції.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, вирок суду змінив, перекваліфікувавши дії Особи 1 з ч.2 на ч.1 ст.189 КК. Призначив Особі 1 покарання за ч.1 ст.122 КК у вигляді позбавлення волі на 2 роки, за ч.1 ст.189 КК — у вигляді позбавлення волі на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначив Особі 1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки. На підставі стст.75, 76 КК звільнив Особу 1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього певні обов’язки.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м’якість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд безпідставно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку — скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб та, як наслідок, неправильно кваліфікував дії засудженого, а також призначене покарання є явно несправедливим через м’якість. Також, як зазначає прокурор, потерпілий та свідок Особа 4 у суді першої інстанції стверджували, що засуджений погрожував Особі 3 фізичною розправою над ним та його родичами, а тому суд безпідставно не звернув на це уваги та не відобразив у вироку. Суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув, а тому його рішення є незаконним і підлягає скасуванню <…>.

Мотиви Суду

При цьому, як убачається з вироку суду, потерпілий показав, що з кінця жовтня до початку грудня 2016 року Особа 1 вимагав у нього кошти, при цьому при зустрічі та під час розмови по телефону погрожував убивством і вбивством його близьких родичів у разі відмови передати гроші, також завдавав йому ударів рукою по обличчю.

З урахуванням викладеного прокурор в апеляційній скарзі просив повторно допитати потерпілого Особу 3, свідка Особу 4 та дослідити відповідні докази.

Разом з тим суд під час апеляційного розгляду визнав протокол про результати контролю за скоєнням злочину недопустимим доказом і перекваліфікував дії Особи 1 із ч.2 на ч.1 ст.189 КК, указавши на відсутність у його діях кваліфікуючої ознаки — вимагання з погрозою вбивством чи пошкодженням майна.

При цьому суд зазначив: з доказу вбачається, що Особа 1 дійсно погрожував Особі 3 при вимаганні коштів, а також послався на заяву потерпілого, з якої вбачається, що останній повністю підтримує показання, дані ним у суді першої інстанції, тобто й щодо погроз убивством.

Проте суд апеляційної інстанції за наявності вказаних суперечностей повторно не допитав потерпілого Особу 3 та свідка Особу 4, про що просив прокурор в апеляційній скарзі, ретельно не перевірив усіх доводів скарги й не дав на них вичерпних відповідей, не з’ясував, чи погрожував засуджений вбивством потерпілому та вбивством його родичів при вчиненні вимагання та чи було скоєно злочин за попередньою мовою групою осіб.

Таким чином, суд належно не перевірив правильності встановлення у вироку фактичних обставин кримінального провадження, дійшов передчасного висновку про відсутність у діях засудженого вищевказаних кваліфікуючих ознак, а також не виклав у мотивувальній частині свого рішення встановлених судом апеляційної інстанції обставин учинення кримінального правопорушення.

Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про правильність чи неправильність застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій Особи 1.

Отже, під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість рішення, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК є підставою для скасування такого рішення. Ураховуючи наведене, подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

При новому апеляційному розгляді слід виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити доводи, на які посилаються учасники процесу та навести мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні судового рішення.

Керуючись стст.376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 15.11.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.