Колегія суддів Касаційного адміністративного суду відхилила касаційну скаргу по справі №826/6667/16.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що норми ст. 99 КАС не пов’язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з обізнаністю особи про підстави прийняття суб’єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію). Якщо інформація про прийняті відповідачами рішення, їх суть були належним чином опубліковані та доведені до відома населення у відповідності до вимог Закону №4452-VI, про порушення зазначеними рішеннями своїх прав позивач мав би і міг дізнатися саме з дати розміщення такої інформації.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ст. 99 КАС України (в редакції станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав.

З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

З приводу висновку експерта в галузі права щодо застосування законодавства України, аналогії права чи аналогії закону до правовідносин

П. 1 ч. 1 ст. 112 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами ч. 1 ст. 113 КАС України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов’язком суду. При цьому такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань — застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Джерело Судово-Юридична Газета