Фабула судового акту: Кримінальне процесуальне законодавство, а саме норми ст. 309 КПК України, визначають виключний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

Саме така виключність, на мою думку, іноді стає на заваді реалізації сторонами процесу свого права реагування на неправосудні судові рішення, постановлені слідчими суддями.

Хоча норми ч. 3 ст. 309 КПК України і вказують на можливість подання заперечень на незаконні рішення слідчих суддів, однак у будь-якому випадку така можливість не є панацеєю та не є засобом оперативно усунути окремі порушення закону.

У даній справі адвокатом слідчому судді було подано клопотання про прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України (закриття кримінальне провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) процесуальних рішень у кримінальному провадженні у місячний строк, яке було частково задоволено.

На таку ухвалу прокурором було подано апеляційну скаргу, яку вмотивовано тим, що постановлення таких ухвал до компетенції слідчого судді не входить, а тому вона є незаконною та підлягає до скасування.

Проте, апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою було відмовлено у зв’язку із дана ухвала відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Незгода із такою позицією апеляційного суду стала підставою для звернення прокурора із касаційною скаргою.

Зазначену касаційну скаргу ККС залишив без задоволення, вмотивувавши свою постанову таким.

Нормами ч. 4 ст. 399 КПК України визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Ухвала слідчого судді не віднесено до переліку рішень, визначених ст. 309 КПК України, а тому рішення судді апеляційного суду є вірним.

Водночас, доводи прокурора про те, що ухвала про прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні у певний строк не передбачена чинним кримінальним процесуальним законодавством не можуть бути визнано обґрунтованими оскільки положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України, визначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Таким чином передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

Виходячи із наведеного ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК України, окремому апеляційному оскарженню відповідно до положень статті 309 КПК України не підлягають.

Джерело Протокол