Фабула судового акту:згідно з  Конституцією України однією із гарантій додержання прав людини є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Проте, закон містить окремі обмеження у реалізації такого права.

Так нормами ч. 2 ст. 394 КПК України визначено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Однак чи застосовується таке виключення у разі наявності істотних порушень судом першої інстанції положень кримінального процесуального закону, які могли стати на заваді суду постановити законне рішення або у разі порушення прав особи яка притягується до кримінальної відповідальності?

У даному випадку справу було розглянуто в порядку ст. 349 КПК України за так званою «спрощеною» процедурою. Нібито все гаразд – обвинувачений свою вину визнав, покаявся…

Однак у сторони захисту виникли питання щодо додержання норм процесу про проведенні досудового розслідування у цій справі.

У зв’язку із цим адвокатом було подано апеляційну скаргу на вказаний вирок суду із тих підстав, що обвинувальний акт за одним із епізодів не був затверджений прокурором, а тому у суду були усі підстави для закриття кримінального провадження у цій частині.

Натомість суддя апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження оскільки на його думку якщо справу розглянуто у «спрощеному» порядку, то і оскаржити вирок суду з будь-яких підстав сторони у справі не можуть.

Винесення такої ухвали стало підставою для подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду, який став на бік адвоката.

Мотивуючи своє рішення ККС вказав, що ч. 2 ст. 394 КПК України, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним.

Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку судового рішення з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема у тих кримінальних провадженнях, в яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, застосувавши положення КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень, відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, суддя апеляційного суду не врахував, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку з інших підстав, не вказаних у цій статті, в тому числі з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Джерело Протокол