Суд має право зупинити провадження лише тоді, коли ВС прийняв ухвалу про прийняття подібної справи до перегляду

Фабула судового акту: В усі часи існувала процесуальна технологія затягування справи зацікавленою стороною, і багато юристів набивши руку на цьому примудряються заробляти «добрі» гонорари у програшних справах. Зупинення провадження у справі є класичної перемогою над представником очевидно виграваючої сторони та ідеальним інструментом для судді позбутися небажаної для нього справи на невизначений час. На жаль бувають випадки, коли після зупинення провадження, справа не розглядається років так п’ять, а сам предмет розгляду втрачає сенс. Тому зупинення – це реально неприємна штука для особи, яка права по закону і звертається до суду для захисту свого права.

Цією постановою ВС у складі колегії суддів ОП КГС розтлумачив пункт 7, ч.1. статті 228 ГПК України та закрив одну із процесуальних лазівок нового ГПК України. Так п. 7, ст. 228 ГПК України передбачає право суду зупинити провадження у справі у випадку «перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.»

Досі незрозумілим було з якого моменту вважати початок перегляду судового рішення у подібних справах: з моменту постановлення судом зацікавленим у зупиненні провадження ухвали про передачу справи на розгляд ВС чи з моменту прийняття палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою ВС справи до перегляду, тобто постановлення ухвали про прийняття.

Процесуальні рішення судів з цього приводу були різні. Проте, остаточно у цій справі було вирішено, що право суду зупинити провадження на підставі п.7, ч.1. ст.228 ГПК України виникає лише при наявності відомостей про постановлення ухвали про прийняття ВС у касаційною порядку до перегляду судового рішення у подібних відносинах в іншій справі.

І це звісно правильно. Сподіваємося, що така практика залишиться, а зловживаючі  процесуальними правами адвокати та безвідповідальні судді втратять ще один привід до затягування справ.

Обґрунтовуючи своє рішення ВС також навів прецедент ЕСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989р., в якому міститься висновок про те, що сторони і суд повинні користуватися свої процесуальними права виключно добросовісно, а «нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції.»

Джерело Протокол