5 підстав, які заважають скасуванню реєстраційної дії

У разі скасування рішення державного реєстратора, або реєстраційної дії на підставі відповідного наказу Мін’юсту, його виконання можуть заблокувати певні процедурні перешкоди.

Про основні підстави, які унеможливлюють виконання наказів Мін’юсту, прийнятих за результатом розгляду реєстраційних кейсі, на своїй Facebook-сторінці розповів Офіс протидії рейдерству, повідомляє «Закон і Бізнес».

Зазначається, що процедура адміністративного оскарження реєстраційних дій — це зручний механізм, який дозволяє ефективно поновити майнові чи корпоративні права, порушені діями чи рішеннями державних реєстраторів.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації може відбуватися колегіально (на засіданні Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг у сфері державної реєстрації) або одноособово. Останній алгоритм застосовується у разі встановлення наявності очевидних порушень закону в рішеннях чи діях державного реєстратора, він дозволяє у найкоротші терміни (іноді — протягом доби) задовольнити скаргу, захистивши права та інтереси фізичних або юридичних осіб.

Коли кейс аналізується на засіданні Колегії, то за результатами його розгляду складається висновок, готується проєкт наказу, який направляється на підпис Міністру юстиції України. У разі скасування рішення державного реєстратора, або реєстраційної дії на підставі відповідного наказу Мін’юсту, його виконання покладається на фахівців Офісу протидії рейдерству. Вони можуть проводити державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав або ж реєстраційні дії щодо юридичних осіб відповідно до наказу Мін’юсту.

Але існують об’єктивні обставини, за наявності яких виконати відповідний наказ Міністерства юстиції України можливо тільки після усунення процедурних «перешкод».

Серед основних підстав, які унеможливлюють виконання відповідних наказів Мін’юсту:

— зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

У випадку, коли наявні зареєстровані обтяження на нерухоме майно, Міністерство юстиції України позбавлено законних можливостей для скасування оскаржуваної реєстраційної дії, тому забезпечення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів можливе лише після скасування відповідних обтяжень в судовому порядку та їх державної реєстрації у відповідному реєстрі. Тобто спершу потрібно в судовому порядку скасувати арешт, потім — звернутися до державного реєстратора з судовим рішенням і внести запис про припинення обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і тільки після цього — звернутися із письмовою заявою щодо виконання відповідного наказу Мін’юсту до Офісу протидії рейдерству.

— у ДРП зареєстровані інші заяви про державну реєстрацію прав на це саме майно (заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження).

— наявні інші зареєстровані заяви — судові рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрали законної сили, або заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього об’єкта.

— після прийняття Мін’юстом наказу за результатом розгляду скарги у ДРП містяться відомості про подальші реєстраційні дії щодо об’єкта нерухомого майна.

— у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про судове рішення щодо заборони Мін’юсту проводити реєстраційні дії.

 

Вжиття заходів забезпечення позову не може бути обґрунтоване необхідністю захисту прав третіх осіб

Фабула судового акту: Інститут забезпечення позову, при правильному його використанні може суттєво впливати на захист прав клієнта. Особливо це стосується випадків, що не витримають зволікання. На практиці, вчасно отримана ухвала про забезпечення позову може попередити чи зупинити незаконне виселення людей із житла, знесення будинку, незаконне відчуження нерухомості. На жаль не всі суди і не всі судді притримуються такої думки і можуть відмовляти у задоволенні заяв про забезпечення абсолютно не зважено. Щоправда, інколи Феміда ну дуже вже «відірвана від реальності» і не розуміє наслідків бездумної відмови у забезпеченні позову.

Компанією-забудовником здійснювалось будівництво житлового комплексу. Попередньо забудовник отримав відповідну дозвільну документацію та взяв в оренду у міськради земельну ділянку із належним цільовим призначенням.

Однак, згодом міськрада винесла ряд рішень, що ставили під сумнів правомірність передачі забудовнику земельної ділянки, оскільки наділяли її статусом зелених насаджень загального користування.

Забудовник звернувся із позовом про визнання незаконними та скасування даних рішень.

Одночасно було подано і заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.
Заява обґрунтована тим, що припинення будівництва такого комплексу негативно вплине як на забудовника, який вже вклав кошти у розробку проектної і дозвільної документації, так і на чисельних інвесторів, які вже інвестували в цей проект великі кошти та залишаться без нерухомості.

Суди перших двох інстанцій визнали заяву обґрунтованою та забезпечили позов. Мотивували свої рішення неприпустимістю порушення прав інвесторів, а також тим, що оскаржувані рішення міськради, як акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію в момент укладення договору оренди.

В свою чергу, відповідач оскаржив прийняті рішення до ВС.

Скаржник зазначав про те, що обраний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам ч.2 ст. 152 КАС України і є фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті.

ВС оцінивши матеріали справи зазначив, що, по-перше, наведені позивачем у заяві порушення суб’єкта владних повноважень при винесенні рішень не є очевидними, а підлягають доведенню в процесі слухання справи по суті.

По-друге, оскаржувані рішення не є такими, що прямо забороняють будівництво, хоча і можуть бути передумовою для заборони будівництва в майбутньому.

Отже, підстав для забезпечення позову у судів попередніх інстанцій не було.

Окремо, суд зауважив, що підприємницька діяльність сама по собі передбачає ризиковість. Рішення суб’єкта владних повноважень можуть наносити збитки, однак, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому, позивач має право вимагати відшкодування збитків нанесених рішенням на підставі ст. 1173 ЦК України, одночасно із вимогами про його скасування.

ВС також надав важливий для застосування інституту забезпечення позову висновок: за змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема інвесторів, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли.

В протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку про те, що судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Джерело Протокол

Фактичне чи зареєстроване: де відкривати виконавче провадження

Головним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване, а не фактичне місце проживання боржника.

У справі №160/15005/20 особа позивалася до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва про визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційної інстанції із посиланням на стст.6, 9 закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

Касаційний адміністративний суд погодився із таким висновком, зазначивши, що приватний виконавець, ухваливши постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника й за відсутності

належного підтвердження, що останній має чи будь-коли мав майно на території Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.

Тож у даному випадку відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем, в/о якого є м.Київ, виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи.

Джерело Закон і Бізнес

Апелянту теж слід давати можливість знайомитися з матеріалами справи — ВС

Неознайомлення обвинуваченого з матеріалами провадження, на якому він наполягав, ставить під сумнів законність і обґрунтованість рішення судом апеляційної інстанції.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд у справі №621/2594/18.

Чоловіка було засуджено за ч.3 ст.187 («Розбій») Кримінального кодексу до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Він подав апеляцію та клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження.

Проте, як констатував ККС, на порушення вимог процесуального закону, ні суддя-доповідач, ні апеляційний суд не вирішили вказане клопотання та не створили умови для реалізації засудженим права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в суді. Дані про те, що він був ознайомлений з матеріалами провадження судом апеляційної інстанції до проголошення рішення за результатом розгляду апеляційних скарг, у матеріалах справи відсутні.

Отже, судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними. З огляду на це ККС скасував ухвалу апеляційного суду та повернув справу на новий розгляд.

Джерело Закон і Бізнес

Старший партнер АО ALGIZ Олександр Козлов захищає інтереси активіста з Інгушетії, екстрадиції якого вимагає РФ

Старший партнер АО ALGIZ Олександр Козлов виступає на стороні захисту у справі активіста з Інгушетії Іл’яса Белхороєва, екстрадиції якого вимагають спецслужби Російської Федерації.

Іл’яс Белхороєв проживає в Україні  з 2014 року, коли він вимушений був покинути рідну країну через переслідуванні російських спецслужб. 20 травня поточного року його було заарештовано співробітниками СБУ після отримання відповідного запиту від  Інтерполу. З того часу він тримається під вартою.Хоча сторона захисту з самого початку наполягала на призначенні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Проте суд першої інстанції залишив затриманого під вартою.

Розгляд справи у  апеляційному суді Одеської області з питання зміни запобіжного заходу було призначено на 1 червня, але так і не відбулося. Головна причина — прокурор не передав відповідні матеріали справи  до апеляції. Крім цього, самого Іл’яса Белхороєва не доставили до засідання, вмотивувавши це тим, що він не володіє українською мовою,і йому потрібен  перекладач, якого не встигли знайти на призначену дату. То ж засідання у справі було перенесено на початок липня.