ТОВ з модельним статутом можна реєструвати онлайн

Міністерство юстиції України повідомляє, що в Україні запрацювала нова електронна послуга, що дозволяє зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю онлайн, що діє на підставі модельного статуту.

Нова онлайн-послуга забезпечить онлайн-реєстрацію ТОВ з можливістю формування необхідної редакції модельного статуту, шляхом вибору відповідних пунктів або використання редакції за замовчуванням. Одночасно можна подати заяву на застосування спрощеної системи оподаткування та реєстрацію платником податку на додану вартість (ПДВ). Діючі ТОВ, що працюють на підставі власної редакції установчих документів, отримують можливість дистанційно перейти на модельний статут без необхідності відвідувати центри надання адміністративних послуг чи суб’єктів державної реєстрації особисто.

Володимир Гройсман, Прем’єр-міністр України, презентуючи електронну послугу, наголосив: «Мета Уряду – максимально спростити умови введення бізнесу в Україні. Підприємці, які створюють робочі місця, сумлінно сплачують податки, мають відчувати нашу цілковиту підтримку. Тому при впровадженні електронних послуг бізнес-сегменту ми традиційно приділяємо особливу увагу. Тепер перелік онлайн-послуг для бізнесу поповнився новими можливостями: реєстрація компанії в Україні та внесення змін до установчих документів тепер можливі лише у кілька кліків!».

Аби скористатись онлайн-реєстрацією ТОВ, потрібно авторизуватися у персональному кабінеті «Онлайн-будинку юстиції», сформувати заяву, обрати необхідні опції модельного статуту та накласти електронні підписи засновника (чи заявників). Після цього вказані документи стають доступними державному реєстратору для прийняття відповідного рішення. Розгляд документів здійснюється протягом 24 годин після надходження, окрім вихідних та святкових днів.

Павло Петренко, міністр юстиції України: «Міністерство юстиції послідовно реалізовує ініціативи, які дають можливість і громадянам, і підприємцям отримувати державні послуги в онлайн – швидко та без будь-якої бюрократії. Якісні послуги для бізнесу – важлива складова формування сприятливого бізнес-клімату в державі. Це – додаткові інвестиції, робочі місця, наповнення бюджету за рахунок податків. Останній пункт – дійсно важливий, адже завдяки реформі децентралізації, яка реалізована Урядом Володимира Гройсмана, кошти з податків йдуть на потреби місцевих громад та мільйонів українців безпосередньо».

Нова онлайн-послуга як для новостворених, так і для діючих ТОВ, забезпечує можливість дистанційно обрати модель управління, найменування, керівництво, види діяльності, порядок виплати дивідендів, збільшити розмір статутного капіталу та скликати загальні збори. А також обрати систему оподаткування, отримати рекомендацій та підказки щодо юридичних наслідків вибору кожного з наявних варіантів.

Система за результатом заповнення покрокової онлайн-форми створює заяву на реєстрацію та рішення засновників про створення юридичної особи, в якому зазначається код модельного статуту, що визначає обрані пункти статуту.

Олександр Риженко, голова Державного агентства з питань електронного урядування України: «Електронні послуги роблять взаємодію громадянина і бізнесу з державою не лише прозорою та зручною, але й мінімізують можливість зловживань з боку чиновників. Вони економлять гроші та час і роблять державне управління більш ефективним».

Над проектом працювали Державне агентство з питань електронного урядування України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство юстиції у партнерстві з Офісом реформи адміністративних послуг, Офісом ефективного регулювання BRDO та швейцарсько-українською програмою EGAP, що виконується Фондом Східна Європа.

Віктор Лях, президент Фонду Східна Європа: «Бізнес – ДНК економіки будь-якої країни. Тому кращі умови для розвитку бізнесу напряму корелюються з рівнем життя її громадян. Нова послуга дозволяє суттєво полегшити та прискорити реєстрацію бізнеса, суттєво зменшити корупційні ризики. Вірю, впровадження послуги дозволить Україні піднятися ще на кілька сходинок у рейтингу Doing Business».

Нагадуємо, що навесні 2019 року Урядом були внесені зміни до законодавства, які запровадили новий тип модельного статуту для ТОВ. Новий модельний статут отримав можливість налаштування під потреби ТОВ, то ж при використанні саме такого статуту, можна обрати необхідні опції для різних статей установчого документу. Також новий статут став машиночитаним – за результатом вибору відповідних пунктів формується код статуту, який може використовуватись системами для визначення змісту модельного статуту ТОВ. З даного коду системи також можуть згенерувати текст статуту або з обраних пунктів статуту згенерувати його код за затвердженим та загальнодоступним алгоритмом. Прийняття відповідної нормативної бази щодо модельного статуту дозволило реалізувати е-послугу електронної реєстрації ТОВ.

Директор Швейцарського бюро співробітництва в Україні Хольгер Тауш, вітаючи запровадження нової е-послуги для бізнесу, підкреслив важливість і актуальність електронного урядування для реформування української системи державного управління на всіх рівнях. Він також підтвердив готовність Швейцарії і надалі підтримувати розвиток важливих електронних послуг, які були б якісними, зручними, ефективними та мали суттєвий антикорупційний вплив.

Товариства з обмеженою відповідальністю є найпоширенішою організаційно-правовою формою юридичних осіб в Україні. Так, 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано 81 312 юридичних осіб, з них 62 141 – це ТОВ, тобто 76% всіх юридичних осіб зареєстрованих а минулий рік.

Джерело Дебет-Кредит

 

Висновок ВС щодо спадкування частки учасника ТОВ

Виплата спадкоємцям вартості частини майна, пропорційної частці в майні померлого учасника, є обов’язком товариства. Такий висновок зробив ВС в постанові №592/7412/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

16 січня 2019 року м.Київ №592/7412/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: МАРТЄВА С.Ю., СІМОНЕНКО В.М., ПРОРОКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. (суддя-доповідач),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1, в інтересах якого діє представник Особа 5, на рішення Ковпаківського районного суду м.Сум від 13.06.2017 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30.08.2017,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

У серпні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Горобина», треті особи: Особа 2, Особа 3, Особа 4, про виділ частки в майні.

Позовна заява мотивована тим, що Особа 1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину є власником 1/3 частини частки (в грошовому вираженні — 122418 грн.) у статутному капіталі ТДВ «Горобина» в розмірі 99,2578% вартістю 367254 грн., яка раніше належала батьку позивача, Особі 6, який помер Інформація 1.

14.10.2013 Особа 1 подав до товариства заяву про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та передання майна в натурі в рахунок виплати вартості майна товариства пропорційно успадкованої частки в статутному капіталі. Заяву товариство отримало, дало відповідь від 22.10.2013 про її розгляд учасниками товариства. 3.02.2014 ТДВ «Горобина», всупереч волі Особи 1, прийняло рішення про прийняття його до складу учасників товариства, яке рішенням Господарського суду Сумської області від 27.10.2015, що набрало законної сили, визнано недійсним. Позивач зазначає, що на день смерті Особи 6 і на теперішній час ТДВ «Горобина» має у власності спірне нежитлове приміщення, за рахунок частини якого можуть бути задоволені його позовні вимоги.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, Особа 1 просив виділити в натурі та визнати за ним право власності на нежитлове приміщення як на окремий об’єкт нерухомого майна, загальною площею 293,8 м2, яке розташоване за Адресою 1.

Рішенням Ковпаківського райсуду від 13.06.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст.54 закону «Про господарські товариства» право на отримання частки в натурі виникає лише за згодою товариства, проте згоди на виділ частки Особі 1 ТДВ «Горобина» не давало й питання про такий виділ у встановленому законом порядку взагалі не розглядалось.

Ухвалою АССО від 30.08.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в разі відмови спадкоємця фізичної особи — учасника товариства від вступу до цього товариства спадкоємець має право на одержання частини майна в натурі, яка пропорційна частці спадкодавця в статутному капіталі товариства, лише за згодою товариства. Оскільки питання про виділ в натурі частки Особі 1 з майна ТДВ «Горобина» товариство не вирішувало, то правові підстави для задоволення позову відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 1, в інтересах якого діє представник Особа 5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ТДВ «Горобина» ухилилось від розгляду його заяви про відмову від вступу до товариства, розрахунок зі спадкоємцем померлого учасника не провело. За вказаних обставин, з огляду на вимоги ст.55 закону «Про господарські товариства» в разі відмови Особи 1 як спадкоємця від вступу до товариства йому має бути видано в натуральній формі частку в майні, яка належала спадкодавцю Особі 6.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому в жовтні 2017 року до ВСС, ТДВ «Горобина» зазначає, що 14.10.2013 Особа 1 подав заяву до відповідача, в якій повідомив про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та заявив вимогу саме про виплату вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства. Тобто позивач просив виплатити частку в грошовій формі, а питання про виділення частки в натуральній формі позивач не ставив. Вказану заяву керівництво товариства в письмовій формі довело до відома учасників товариства. Зазначило, що для отримання частки в натуральній формі необхідна згода відповідача, яку ТДВ «Горобина» не надавало.

13.03.2018 справу передано до ВС.

<…> Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що Особа 1 є спадкоємцем першої черги після померлого Інформація 1 Особи 6 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6.03.2013 є власником 1/3 частини частки (в грошовому вираженні — 122418 грн.) у статутному капіталі ТДВ «Горобина» в розмірі 99,2578% вартістю 367254 грн., яка раніше належала Особі 6.

Права правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства (стст.147, 148 ЦК в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, закон «Про господарські товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та положеннями статуту товариства.

У ч.5 ст.147 ЦК передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи — учасника товариства з обмеженою відповідальністю частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до ст.148 ЦК.

Відповідно до ч.2 ст.148 ЦК (у редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про відмову від вступу до ТДВ «Горобина») спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці в статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

14.10.2013 Особа 1 подав заяву до ТДВ «Горобина», в якій повідомив про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та заявив вимогу про виплату вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, або заміну виплати вартості частини майна товариства переданням майна в натурі, що й просив урахувати при наданні відповіді на це звернення.

На вказану заяву 22.10.2013 ТДВ «Горобина» надіслало відповідь, що цю заяву керівництво товариства в письмовій формі довело до відома учасників товариства — Особи 7 і Особи 4 — для вирішення цього питання по суті відповідно до вимог чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про вчинення товариством будь-яких дій на виконання вказаної заяви щодо виплати частки в майні ТДВ «Горобина» позивачу.

У п.4.5.3 статуту ТДВ «Горобина» визначено, що частка в статутному капіталі переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника

товариства, якщо на такий перехід є згода інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до чинного законодавства.

3.02.2014 ТДВ «Горобина» було прийнято рішення про прийняття Особи 1 до складу учасників товариства за відсутності його згоди на такі дії.

Рішенням ГССО від 27.10.2015, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення зборів учасників ТДВ «Горобина», оформлене протоколом загальних зборів учасників від 3.02.2014, у частині прийняття до складу учасників ТДВ «Горобина» Особи 1 з часткою в статутному капіталі 122418 грн., що становить 33,08594% статутного капіталу товариства, та затвердження статуту ТДВ «Горобина» в новій редакції в частині включення Особи 1 до складу учасників ТДВ «Горобина».

Відповідно до ст.54 закону «Про господарські товариства» при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з ч.3 ст.148 ЦК (у редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та виплату йому вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, або заміну виплати вартості частини майна товариства переданням майна в натурі) спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки в статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Отже, Особа 1 як спадкоємець, звернувшись до відповідача із заявою про виплату йому коштів чи виділ майна в рахунок вартості частини майна товариству пропорційній його частці в статутному капіталі ТДВ «Горобина», діяв відповідно до вимог чинного законодавства та, не отримавши вартості своєї частки в майні, правомірно звернувся до суду.

При цьому статутом ТДВ «Горобина» порядок виплати вартості частки в статутному капіталі не врегульовано, тому це питання регулюється нормами чинного законодавства, що вказані вище.

У ст.55 закону «Про господарські товариства» визначено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства або у зв’язку зі смертю громадянина учасника товариства правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства в прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається в грошовій або натуральній формі частка в майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, моментом вибуття померлого Інформація 1 Особи 6 із складу учасників товариства є день його смерті. Відповідну виплату позивачу слід було провести після отримання заяви протягом 12 місяців.

Установлено, що відповідно до інформаційної довідки від 8.08.2016 у приватній власності ТДВ «Горобина» перебуває спірне нежитлове приміщення за Адресою 1.

При визначенні порядку та способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яка підлягає видачі або виплаті спадкоємцю фізичної особи — учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови в прийнятті до товариства, а також порядку та строків їх виплати суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Якщо в установчих документах порядок і спосіб обчислення вартості такого майна не врегульовані, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Отже, виплата спадкоємцям вартості частини майна, що пропорційна частці в майні товариства померлого учасника, є обов’язком товариства. При цьому вартість частки в майні товариства, яка належала спадкодавцю, визначається на день смерті учасника.

Установлено, що питання про виділ у натурі частки Особи 1 з майна ТДВ «Горобина» товариство до звернення позивача до суду з позовом не вирішувало.

Під час вирішення спору апеляційний суд, установивши цю обставину та за умови, що інших домовленостей між спадкоємцем Особою 1 та ТДВ «Горобина» щодо виплати вартості частини майна товариством не було, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, апеляційний суд не розглянув спір по суті та обмежився лише доводами, що Особа 1 із заявою про виділ йому в натурі майна до ТДВ «Горобина» не звертався. Проте ці обставини спростовуються матеріалами справи, яким суд не дав належної правової оцінки, зокрема заявою позивача від 14.10.2013 про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та виплату вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, або заміну виплати вартості частини майна товариства переданням майна в натурі.

За таких обставин звернення до суду з позовом про виділ частки в натурі в майні ТДВ «Горобина» та заявлене клопотання про проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи, яке задоволено судом, свідчать, що волевиявлення Особи 1 спрямоване на виділення належної йому 1/3 частки в майні ТДВ «Горобина» в натурі.

Подане ТДВ «Горобина» заперечення проти позову свідчить про ухилення відповідача від вирішення вказаного спору в добровільному порядку.

Отже, позивач, ураховуючи відсутність виконаного відповідачем обов’язку щодо виділення вартості належної йому 1/3 частки в майні, відповідно до стст.15, 16 ЦК самостійно обрав право на захист майнових порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про виділення частки в майні товариства в натурі. Вказані дії не суперечать вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Вказаний спір підлягає розгляду по суті з урахуванням вимог стст.147, 148 ЦК, стст.54, 55 закону «Про господарські товариства», тому відмова в задоволенні позову лише з тих підстав, що позивач не звертався із заявою про виділ у натурі частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі ТДВ «Горобина», є безпідставною.

Крім того, доводи відповідача, що позивач не звертався до ТДВ «Горобина» із заявою про вирішення спору, спростовуються рішенням ГССО від 27.10.2015, що набрало законної сили, яким установлено, що ТДВ «Горобина» листом від 22.10.2013, підписаним виконувачем обов’язків директора цього товариства Особою 2, повідомило позивача, що відповідач одержав та уважно розглянув його заяву щодо відмови від вступу до ТДВ «Горобина» та про необхідність вирішення цього питання по суті шляхом сплати частки в майні.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду по захист своїх прав, безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 6.03.2013 Особа 6 є власником 1/3 частини в статутному капіталі ТДВ «Горобина».

Згідно зі ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК).

У ч.1 ст.261 ЦК передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суди встановили, що 14.10.2013 Особа 1 подав до товариства заяву про відмову від вступу до ТДВ «Горобина» та передання майна в натурі в рахунок виплати вартості майна товариства, пропорційної успадкованій частці в статутному капіталі. Заява товариством була отримана, на неї дано відповідь від 22.10.2013, а з позовом щодо захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду 10.08.2016.

Отже, позовні вимоги щодо спірного майна позивач пред’явив у межах строку позовної давності.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що ТДВ «Горобина» ухилилося від розгляду заяви позивача про відмову від вступу до товариства, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без з’ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач як на їх обґрунтування, висновок суду про відмову в задоволенні позову не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки в усіх справах правосуддя та справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Отже, при розгляді справи суд апеляційної інстанції не дотримався встановленого ст.212 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи й заперечення сторін.

Апеляційний суд, здійснюючи перегляд, у своєму судовому рішенні достатньою мірою не виклав мотивів, на яких воно базується.

Відповідно до чч.3 та 4 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібраних у справі доказів; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки апеляційний суд не перевірив доводів позивача та не дослідив доказів, що містяться в матеріалах справи, чим порушив вищенаведені норми процесуального права, не дослідив зібраних доказів на предмет їх належності та допустимості, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС узяв до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (ст.3 ЦК), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (ч.3 ст.2 ЦПК), зокрема відсутність можливості оцінки доказів, дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об’єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для її правильного вирішення.

Враховуючи зазначене, ухвала АССО від 30.08.2017 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.411 ЦПК.

Керуючись стст.400, 402, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1, в інтересах якого діє представник Особа 5, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30.08.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Протиправна поведінка посадової особи, — висновок ВС

ТОВ звернулося з позовом до в.о. генерального директора ТОВ. Позов мотивований тим, що в.о. генерального директора уклав додаткову угоду до генерального договору щодо поставки на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв’язку з чим ТОВ завдано реальних збитків.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, повідомляє ВС в Facebook.

Колегія суддів КГС ВС постановою у справі №910/21493/17 залишила без змін рішення суддів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Суд, зокрема, зазначив, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Відповідно до положень ГПК України обов’язок з доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, покладено на позивача.

Однак позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не довів шляхом подання відповідних доказів обставини неналежного чи недобросовісного виконання відповідачем своїх обов’язків при вчиненні дій від імені товариства, зокрема, укладення додаткової угоди на умовах, які не були звичними в господарській діяльності товариства та суперечили умовам договору з урахуванням попередніх додаткових угод до цього договору.

Текст постанови викладено нижче:

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21493/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. — головуюча, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Яцюта Т.П.,

від відповідача: Василенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Маринченко Я.В. від 06.03.2018 та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я. від 18.06.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

до ОСОБА_6 про стягнення 960 549, 71 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі — Позивач, Товариство) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 (далі — Відповідач) збитків у розмірі 960549,71 грн.

2. Позов мотивований тим, що Відповідач у період виконання ним обов’язків генерального директора Товариства уклав додаткову угоду №3 від 21.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів №195/34/12 від 01.11.2012 (далі — Додаткова угода). Позивач зазначає, що укладення Додаткової угоди на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв’язку з чим Позивачу завдано реальних збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладення Додаткової угоди, а надані Позивачем докази не підтверджують протиправної поведінки Відповідача при укладенні Додаткової угоди. Також суди врахували погодження генеральним директором Позивача умов Додаткової угоди у подальшому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення пункту 3 частини 4 статті 238, підпункту (в) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили мотивованої оцінки аргументам Позивача стосовно того, що рішення Відповідача про укладення Додаткової угоди щодо поставки товару значної вартості на умовах відстрочення платежу є протиправним, суперечить цілям та інтересам Товариства і завдало Позивачу значних збитків, а також мотивів відхилення доказу Позивача (довідки №112 від 15.01.2018) про залишкову суму боргу. На думку Позивача, укладення Додаткової угоди є причиною, а завдані Позивачу збитки — наслідком такої протиправної поведінки, оскільки відповідне майно безоплатно вибуло з власності Позивача.

7. Також Позивач зазначає, що судами в оскаржуваних рішеннях не застосовані приписи частини 1 статті 22, частини 1 статті 623, частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню.

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

9. Відзив мотивований тим, що Додаткова угода не суперечить положенням Статуту Товариства та цілям Товариства, оскільки була спрямована на отримання прибутку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відповідно до положень Статуту Товариства, затвердженого протоколом позачергових зборів учасників №5/12 від 07.12.2012, виконавчим органом Товариства є Дирекція. Членами дирекції можуть бути особи з числа учасників, а також особи, які не є учасниками товариства. Склад та кількість членів дирекції визначається Загальними зборами учасників товариства. Дирекцію очолює Генеральний директор, на якого покладається відповідальність за прийняті дирекцією рішення, і який має відповідні права.

11. Згідно з пунктами 11.3.4, 11.3.5 Статуту Товариства генеральний директор має право діяти від імені Товариства без окремого доручення у всіх установах, підприємствах і організаціях, із громадянами, як в Україні, так і за її кордонами. Генеральний директор має право першого підпису на фінансових документах, відкриває (закриває), керує і розпоряджається рахунками Товариства в банківських установах.

12. Пунктом 11.3.8 Статуту Товариства визначено, що генеральний директор у межах своєї компетенції, визначеної даним статутом і контрактом, укладає договори від імені Товариства.

13. У пункті 4.1 Статуту Товариства передбачено, що Товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності, дозволеної чинним законодавством України.

14. На підставі рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №1/12 від 30.04.2012, на посаду генерального директора Товариства призначений ОСОБА_10. Зазначена особа була генеральним директором Товариства у період з 15.06.2012 до 07.06.2013.

15. Наказом генерального директора Товариства №1-к від 03.01.2012 Відповідач прийнятий на роботу з 3 січня 2012 року. Наказом генерального директора Товариства №126-А від 19.12.2012 Відповідач призначений на посаду виконувача обов’язків генерального директора Товариства на період з 20.12.2012 до 24.12.2012.

16. Між Товариством в особі генерального директора ОСОБА_10 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» (далі — Покупець) укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №195/34/12 від 01.11.2012 (далі — Договір).

17. За умовами Договору Товариство зобов’язалось передати у власність Покупця (поставити), а Покупець зобов’язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) згідно з умовами Договору та відповідних додаткових угод до нього.

18. Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною Договору, в яких сторонами узгоджується найменування та асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, в тому числі відвантаження товару, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об’єму товару.

19. Пунктом 6.1 Договору визначена 100% попередня оплата за товар, якщо інше не передбачено додатковою угодою до Договору.

20. У подальшому між сторонами укладена додаткова угода №3 від 21.12.2012 до Договору (далі — Додаткова угода), за умовами якої Товариство зобов’язалось передати у власність Покупця бензин автомобільний екологічно поліпшений АИ-92-10 у кількості 298,000 тон на загальну суму 4142198,81 грн. разом з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди).

21. Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди поставка товару здійснюється на умовах відстрочки на 30 календарних днів.

22. З боку Товариства Додаткова угода підписана Відповідачем як виконуючим обов’язки генерального директора.

23. На виконання умов Додаткової угоди Товариство передало Покупцю товар у кількості 298,000 тон за актом приймання-передачі товару від 21.12.2012. З боку Товариства зазначений акт також підписаний Відповідачем як виконувачем обов’язки генерального директора.

24. Листом №2124 від 24.12.20012 генеральний директор Товариства ОСОБА_10 звертався до Покупця щодо внесення змін до Додаткової угоди. Зазначені зміни не стосувались домовленості сторін щодо відстрочення оплати за поставлений товар строком на 30 календарних днів.

25. Оскільки Покупець у порушення умов Договору та Додаткової угоди у встановлені строки не здійснив оплату поставленого товару, Товариство звернулось з позовом до Господарського суду Рівненської області.

26. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі №918/1115/14 позов Товариства задоволений, стягнуто з Покупця 5362856,54 грн. заборгованості, у тому числі 5175999,61 грн. основного боргу, 120606,93 грн. пені, 66250 грн. 3% річних, а також 73080 грн. судового збору.

27. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 14.10.2014 у справі №918/1115/14.

28. Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 зазначений наказ повернутий стягувачу (Товариству) у зв’язку із відсутністю майна, належного боржнику (Покупцю) на праві власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

29. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; …

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. …

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. …

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. …

Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання

1. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. …

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. …

30. Господарський кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.

2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом. …

4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Стаття 224. Відшкодування збитків

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

31. Суд виходить з того, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

32. З огляду на положення наведеної норми Суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв’язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

33. Водночас відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов’язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача.

34. Однак Позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не довів шляхом подання відповідних доказів обставини неналежного чи недобросовісного виконання Відповідачем своїх обов’язків при вчиненні дій від імені Товариства, зокрема укладення Додаткової угоди на умовах, які не були звичними в господарській діяльності Товариства та суперечили умовам Договору з урахуванням попередніх додаткових угод до Договору. Натомість суди встановили, що пунктом 6.1 Договору визначена 100% попередня оплата за товар у разі, якщо інше не передбачено додатковою угодою до Договору.

35. У зв’язку з наведеним суд апеляційної інстанції, на думку Суду, вмотивовано відхилив як безпідставні та необґрунтовані доводи Позивача про те, що в нього не було практики поставки товару значної вартості контрагентам на умовах відстрочення оплати, оскільки такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. При цьому Суд враховує, що звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не зазначив про наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують наведені обставини, але не отримали належної правової оцінки судів.

36. Відтак Суд відхиляє аргументи Позивача про відсутність зазначення судами мотивованої оцінки аргументам Позивача стосовно того, що рішення Відповідача про укладення Додаткової угоди щодо поставки товару значної вартості на умовах відстрочення платежу є протиправним, суперечить цілям та інтересам Товариства і завдало Позивачу значних збитків.

37. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність протиправної поведінки з боку Відповідача заснований на тому, що Відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладення Додаткової угоди, відомості про оспорення Позивачем Додаткової угоди з підстав порушення Відповідачем норм законодавства чи статутних документів відсутні, а надані Позивачем докази протиправності дій Відповідача не підтверджують.

38. Оскільки під час розгляду даної справи Позивач не довів обставин неправомірної поведінки Відповідача при укладенні Додаткової угоди як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, Суд не приймає до уваги аргументи Позивача, які стосуються наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями Відповідача та завданими Товариству збитками.

39. Виходячи з наведеного, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

41. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

42. Понесені Позивачем у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

43. Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні.

44. Відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов’язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №910/21493/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Джерело Судово-Юридична Газета

 

 

Деякі положення Закону про ТОВ пропонують удосконалити

29 листопада 2018 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №9351 «Про внесення змін до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»». Ним пропонується удосконалити положення щодо:

  • визначення предмета корпоративного договору, що укладається учасниками товариства;
  • деталізації умов укладення і виконання корпоративного договору;
  • визначення правової долі частки в статутному капіталі, сформованої за рахунок спільного майна подружжя;
  • окреслення умов поділу частки в статутному капіталі товариства між подружжям;
  • визначення умов відчуження частки у статутному капіталі товариства третім особам.

Закон набирає чинності у день опублікування у разі його прийняття.

Джерело «Дебет-Кредит»

 

 

Новели діючого закону про ТОВ

Новий закон про ТОВ передбачає новели, з якими бізнес тепер має рахуватися. Насамперед, це укладання корпоративної угоди при заснуванні підприємства. У ній можна передбачити правила гри для засновників: їх особисті права й обов’язки, умови купівлі-продажу частки, порядок голосування тощо.

Крім цього, серед новел — зняття обмежень щодо кількості учасників ТОВ, термінування 6 місяцями строку внесення свого вкладу, отримання згоди інших учасників на вихід з товариства, якщо частка дорівнює або перевищує 50%, правила про значні правочини, щодо яких є зацікавленість.

Усі нововведення, наслідки та переваги нових реформ обговорили на панельній дискусії «Практичне застосування Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яку організувала Київська торгово-промислова палата, управління столичної юстиції та Юридична компанія Dictum.

Нагадаємо: вищезазначений акт набув чинності 17 червня 2018 року.

Адвокат Наталія Макух пояснила, як можна придбати частку іншого учасника товариства згідно з ухваленим законом. Якщо жоден з учасників протягом 30 днів з дати отримання письмового повідомлення про намір учасника продати свою частку не скористався своїм переважним правом, уважається, що учасник дав свою згоду на продаж такої частки на 31-ий день з дати отримання письмового повідомлення. Якщо учасник бажає передати у власність іншої особи свою частку в обхід переважного права, достатньо для цього укласти будь-який інший договір, крім договору купівлі-продажу (наприклад договір міни або дарування).

Експерт зазначила, що в новому законодавстві деталізовано процедуру спадкування частки учасника та визначено, що частка переходить до спадкоємця або правонаступника без згоди учасників товариства. Якщо така частка становить менше ніж 50%, а спадкоємець у встановлений строк не подав заяви про вступ до товариства, учасники можуть прийняти рішення про виключення учасника. Проте варто звернути увагу на те, що регламентація виключення учасника або ліквідації товариства набирає чинності через 1 рік із дня опублікування, тобто 17.06.2019.

Юрист Адвокатського об’єднання «Клочков та партнери» Дмитро Коноваленко детальніше розповів про набуття учасником корпоративних прав. Він виокремив переваги нового закону:

• мінімізовано участь товариства в процесі вступу нового учасника до ТОВ;

• завдяки праву власності на частку набувачу дозволено самостійно зареєструвати своє право на участь у товаристві шляхом унесення змін до відомостей про ТОВ;

• захищено права та інтереси особи, що набула частку на законних підставах;

• спрощено процедуру переходу часток учасників у статутному капіталі.

Адвокат, керуючий партнер ЮК Dictum Світлана Мороз повідомила про особливості статутного капіталу товариств. Зокрема, вона виділила такі головні моменти:

• обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників усуваються одностайним рішенням загальних зборів, у яких узяли участь усі учасники товариства;

• вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку;

• вартість вкладу учасника має бути не меншою від номінальної вартості його частки.

Також учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями в межах вартості невнесеної ними частини.

Начальник Головного територіального управління юстиції в м.Києві Станіслав Куценко зауважив, що нового в припиненні діяльності ТОДВ: «Згідно зі ст.48 закону товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, усіх прав та обов’язків іншим господарським товариствам — правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Якщо підприємство ліквідується добровільно, то рішення приймається загальними зборами».

Так, згідно з новим законом про ТОВ змінюються підходи в правовому регулюванні статусу товариства та його учасників, реформується система корпоративного управління ТОВ, запроваджуються нові правові інструменти та поняття (корпоративні договори, безвідклична довіреність із корпоративних прав, значні правочини, правочини із заінтересованістю та ін.), спрощуються та деталізуються процедури державної реєстрації змін, пов’язаних із відчуженням часток та зміною складу учасників.

За результатами обговорень учасники дійшли висновку, що зміни в цілому є позитивними та в будь-якому випадку більшість із них знайде своє місце в законодавстві. Адже з огляду на застарілість і неповноту нормативного регулювання ТОВ та ТДВ того вимагає бізнес.

Джерело Закон і Бізнес