Причины приостановления деятельности арбитражного управляющего

Минюст определил порядок временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего.

Соответствующий приказ № 3192/5 от 17 октября министерство зарегистрировало 21 октября.

Процедура временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего применяется на время действия обстоятельств, определенных ч. 1 ст. 29 Кодекса Украины по процедурам банкротства.

Обязательно деятельность арбитражного управляющего приостанавливается:

— если он избран или назначен на должность, не совместимую с осуществлением деятельности арбитражного управляющего, — на весь срок пребывания на соответствующей должности;

— в случае применения к нему как подозреваемому или обвиняемому в уголовном производстве меры пресечения в виде домашнего ареста с запретом покидать жилье круглосуточно или в рабочее время или содержания под стражей — на время действия меры пресечения (в случае применения меры обеспечения уголовного производства в виде временного ограничения в пользовании специальным правом — на время действия такой меры);

— если к нему применено дисциплинарное взыскание в виде временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего — на срок, определенный в решении дисциплинарной комиссии арбитражных управляющих о применении такого взыскания.

По собственному желанию арбитражный управляющий сможет приостановить свою деятельность на срок, совокупно не превышающий 30 дней в течение календарного года, или на больший срок при наличии уважительных причин (беременность, уход за ребенком, временная нетрудоспособность (болезнь), трудоустройство по основному месту работы и т. п.).

Если наступят обстоятельства для обязательного приостановления деятельности арбитражного управляющего, оно проводится на основании судебного решения, которым к арбитражному управляющему как подозреваемому или обвиняемому в уголовном производстве применена мера пресечения в виде домашнего ареста с запретом покидать жилье круглосуточно или в рабочее время или содержание под стражей или мера обеспечения уголовного производства в виде временного ограничения в пользовании специальным правом, и/или информации уполномоченного органа, по ходатайству которого к арбитражному управляющему применены такие меры. При этом структурное подразделение Минюста вносит соответствующую информацию в Единый реестр арбитражных управляющих Украины.

Если арбитражный управляющий приостанавливает деятельность по собственному желанию на срок больше 3 дней, он обязан не менее чем за 1 рабочий день до дня приостановления своей деятельности письменно уведомить об этом территориальный орган Минюста по местонахождению конторы (офиса) арбитражного управляющего с указанием причин и срока приостановления деятельности. Территориальный орган Минюста в день получения уведомления от него направит это уведомление электронной почтой в структурное подразделение Минюста для внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины.

Арбитражный управляющий обязан приостановить свою деятельность с момента внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины и уведомить об этом хозяйственный суд, в производстве которого находится дело о банкротстве (неплатежеспособности), и комитет кредиторов должника.

Возобновить свою деятельность он может с момента внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины и уведомить об этом хозяйственный суд, в производстве которого находится дело о банкротстве (неплатежеспособности), и комитете кредиторов должника.

Если деятельность арбитражного управляющего приостанавливалась больше чем один год, он перед возобновлением деятельности или в течение 6 месяцев после ее возобновления проходит повышение квалификации согласно разделу IV Положения о системе подготовки и переподготовки лиц, которые намерены осуществлять деятельность арбитражного управляющего, повышения квалификации и переподготовки арбитражных управляющих, их подготовки по делам о банкротстве страховых организаций.

Приказ вступает в силу со дня введения в действие Кодекса по процедурам банкротства (21 октября), но не раньше дня официального опубликования приказа.

Источник ЮРЛИГА

Затверджено зміни щодо примусового виконання рішень

2 серпня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 16.07.2019 № 2165/5 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», яким внесено зміни до нормативно-правових актів з питань примусового виконання рішень.

Зміни вносяться з метою  вдосконалення процедури примусового виконання рішень, зокрема, порядку стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, розширення можливостей доступу сторін виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчого провадження, а також виключення положень щодо сплати стягувачем авансового внеску при пред’явленні виконавчого документа до примусового виконання.

Так, змінами до Інструкції з організації примусового виконання рішень запроваджено інститут мінімальних витрат виконавчого провадження. Розмір таких витрат визначається відповідною постановою виконавця, яка виноситься одночасно з відкриттям виконавчого провадження.

Згідно зі змінами, внесеними до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, інформація про розмір витрат виконавчого провадження відображатиметься в автоматизованій системі, що дозволить боржнику сплатити заборгованість в обсязі, необхідному для закінчення виконавчого провадження та скасування вжитих виконавцем заходів примусового виконання рішень без відвідування державного або приватного виконавця.

З метою врегулювання питання виключення боржника, який виконав рішення про стягнення коштів в повному обсязі, з Єдиного реєстру боржників, також вносяться зміни, відповідно до яких у разі сплати боржником заборгованості в повному обсязі виконавець має підготувати розпорядження про перерахування коштів та винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також тепер врегульовано питання онлайн-сплати боржником заборгованості та розширено можливості доступу сторін провадження до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження через інструменти електронної ідентифікації відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги».

Джерело Судово-Юридична Газета

 

Мін’юст назвав три фактори для запобігання зловживанням держреєстраторів

Комунальні підприємства, що здійснюють реєстраційну діяльність, часто порушують законодавство та навіть беруть участь у рейдерських захопленнях. Саме тому їх треба ліквідувати.

Про це заявила перший заступник Міністра юстиції України Олена Сукманова під час наради, повідомили виданню «Закон і Бізнес» у прес-службі міністерства.

Із 277 зареєстрованих комунальних підприємств Мін’юст скасував акредитацію для 169. У списку реєстраторів, яким заблоковано або відключено доступ до реєстрів за порушення, 70% — це реєстратори комунальних підприємств,

«Саме через постійні порушення реєстраційного законодавства, участь у рейдерських схемах та велику кількість скарг на комунальні підприємства, що здійснюють держреєстрацію, Мін’юст у 2018 році виступив із ініціативою на законодавчому рівні заборонити їх існування взагалі. Але її не підтримали депутати», —повідомила перший заступник Міністра.

О.Сукманова зазначила, що рік тому Мін’юст відмінив можливість існування філій комунальних підприємств. Бо зазвичай КП акредитувалось у невеличкому селі, а філії мало там, де є масштабні активи, тобто у великих містах.

На думку чиновника, є три фактори, які можуть покращити ситуацію із незаконною діяльністю реєстраторів. Перший – це невідворотність покарання за порушення. Другий — справедлива судова процедура. Є багато випадків, коли заблокований Мін’юстом за порушення нотаріус чи реєстратор у суді оскаржує наказ, отримує забезпечувальну ухвалу і повертається до роботи. Третій — технічні рішення: блокування можливості реєстраційних дій за межами області, запровадження автоматичного обміну між реєстрами з Держгеокадастром для перевірки інформації, запровадження комп’ютеризованого іспиту для реєстраторів.

 

 

У Мін’юсті підготували інновації у сфері виконання судових рішень

Міністерство юстиції презентувало зміни до порядку допуску до професії приватних виконавців та порядку діяльності Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Зокрема, змінами передбачається онлайн навчання, можливість стажування у приватного виконавця, можливість вільного вибору місця стажування кандидатом, запровадження автоматизованого іспиту та зміна його критеріїв, перезавантаження складу Кваліфікаційної та Дисциплінарної комісій.

Оновлений порядок допуску передбачатиме для кандидатів у приватні виконавці можливість онлайн навчання з подальшим складанням заліку у вищому навчальному закладі. На сьогодні до переліку закладів, які надають освітні послуги у частині примусового виконання рішень суду, включено 10 навчальних закладів, які знаходяться у Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Сумах та місті Києві.

Крім того, новими змінами запроваджуватиметься можливість проходження стажуванням не лише в органах ДВС, але й в офісах приватних виконавців.

Наступна новація, що пропонується, це зміна критеріїв оцінки практичного завдання кваліфікаційного іспиту із подальшою його автоматизацією.

Передбачається імплементація інституту Дисциплінарного уповноваженого, який буде делегований Асоціацією приватних виконавців і займатиметься підготовкою висновків щодо дисциплінарного провадження по конкретним приватним виконавцям, а також узагальнюватиме дисциплінарну практику.

Наступна зміна пов’язана з оновленням персонального складу Дисциплінарної та Кваліфікаційної комісій приватних виконавців, зокрема призначення до складу комісії фахівця у галузі права, рекомендованого міжнародними партнерами. З огляду на трансформації персонального складу комісій, із її 9 членів лише троє будуть працівниками системи юстиції. Серед інших членів – це приватні виконавці, суддя, який обирається Радою суддів України, а також фахівець у сфері права, рекомендований міжнародною спільнотою.

Найближчим часом буде оголошено конкурс на посаду Дисциплінарного уповноваженого.

Джерело Закон і Бізнес

 

 

Порядок засвідчення вірності копій документів

Засвідчення вірності копій документів та виписок з них є однією з найпоширеніших нотаріальних дій. Необхідність її вчинення виникає в багатьох випадках життя громадян, і насамперед, коли треба той самий документ подати до кількох організацій або коли оригінал документа буде потрібен надалі чи коли виникає небезпека його втрати.

Засвідчення вірності копій документів та виписок з них є однією з найпоширеніших нотаріальних дій. Необхідність її вчинення виникає в багатьох випадках життя громадян, і насамперед, коли треба той самий документ подати до кількох організацій або коли оригінал документа буде потрібен надалі чи коли виникає небезпека його втрати. Це, в основному стосується документів, що видаються органами РАЦСу, навчальними закладами, органами охорони здоров’я, нотаріальними конторами, документів про трудовий стаж, довіреностей та інших документів, які стосуються майнових та особистих прав громадян. Вони найчастіше необхідні для влаштування на роботу, вступу до навчальних закладів, одержання спадщини, пенсії тощо.

Вчинення цієї нотаріальної дії є правовою гарантією охорони прав громадян і забезпечує подальшу реалізацію важливих для громадян прав і обов’язків.

Крім нотаріальних органів, засвідчувати вірність копій документів відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року „Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян“, який діє в Україні відповідно до статті 3 Закону України „Про правонаступництво України“ як такий, що не суперечить законодавству України, мають право державні та громадські організації, установи, підприємства на прохання громадян. Ці документи повинні виходити від цих підприємств, організацій та установ і стосуватися прав та законних інтересів громадян, які звернулися з таким проханням. При цьому копії документів видаються на бланках цих підприємств, організацій та установ. Вірність копії документа засвідчується підписом керівника чи уповноваженою на те службовою особою та печаткою. На копії зазначається дата її видачі та робиться відмітка, що оригінал знаходиться на цьому підприємстві, в установі, організації.

Юридичне відео: Вимога про надання копій документів під час податкової перевірки: відповідальність та наслідки

Крім підприємств, установ, організацій, засвідчувати вірність копій документів відповідно до Закону України „Про адвокатуру“ мають право адвокати у справах, які вони ведуть.

Загальні вимоги щодо порядку засвідчення вірності копій документів підприємствами, установами, організаціями та адвокатами аналогічні вимогам, що ставляться до нотаріального засвідчення.

Умови засвідчення вірності копій документів та виписок з них.

Засвідчення вірності копій документів потребує додержання певних умов, за яких ця нотаріальна дія може бути вчинена, а копія документа матиме юридичну силу.

Першою умовою є відповідність документа, з якого засвідчується вірність копії, вимогам закону. Це означає, що документ не повинен суперечити законові як за змістом, так і за формою.

Стосовно деяких документів існує певний порядок їх оформлення і видачі, встановлено бланки єдиного зразка і реквізити документів, Це, в основному дипломи, атестати зрілості, документі органів РАЦСу тощо. Такі документи не будуть відповідати вимогам закону, якщо приміром, вони видані неправомочною установою, немає підпису службової особи чи печатки, не вказано число, місяць, рік видачі документа, відсутній реєстраційний номер, документ виготовлено на неналежному бланку і т.д. Усе це дає нотаріусу підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Не відповідають вимогам законності документи, в яких є підчистки, приписки, незастережені виправлення, закреслені слова, які мають неясний текст, що його неможливо прочитати, нечітку печатку, які написані олівцем, викладені на декількох аркушах, але не прошиті, не пронумеровані та не скріплені належним чином.

Стаття 51 Закону України «Про нотаріат» є прямою гарантією забезпечення відповідності документа законові.

Якщо оригінал документа викликає сумнів щодо його дійсності, нотаріус може затримати цей документ і направити на експертизу на підставі своєї постанови. Якщо експертиза виявить порушення закону, нотаріус повідомляє про це для вжиття заходів відповідні підприємства, установи, організаці, чи прокуратуру.

Друга умова – наявність юридичного значення документа. Ця вимога випливає з сутності цієї нотаріальної дії та означає, що документ, з якого засвідчується вірність копії, повинен стосуватися прав і законних інтересів громадян, мати значення для подальшої їх реалізації, а отже, створювати певні правові наслідки для громадянина.

Практично кожний документ, який стосується прав і законних інтересів громадян, має чи може мати юридичне значення. Якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо юридичного значення документа, він може з’ясувати, для якої мети засвідчується вірність копії. Незважаючи на закінчення строку дії документа, останній може мати юридичне значення за певних обставин, бо в ньому можуть стверджуватися факти минулого, які на цей момент мають значення для громадянина.

Не є документами в розумінні статті 75 Закону України «Про нотаріат», а отже не мають юридичного значення, енциклопедії, енциклопедичні словники, періодичні збірники, збірники наукових праць, книги, брошури, газети, журнали тощо, навіть у випадках, коли в них йде мова про певні події, певну особу чи про певні факти з її біографії, підтвердити які документально з тих чи інших причин неможливо. До них не можна не додати документи, що видаються на підтвердження обряду хрещення.

Третьою умовою засвідчення вірності копії документа є перевірка того факту, чи може нотаріус з представленого документа засвідчити копію.

Закон України «Про нотаріат» не містить повного переліку документів чи будь-яких посилань на документи, засвідчення вірності копій з яких забороняється. Частково вони перелічені в пунктах 255-259 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі – Інструкція), а також Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року (який не суперечить законодавству України), де визначено перелік документів, з яких вірність копії не засвідчується.

Це, в першу чергу, документи, що посвідчують особу громадянина, зокрема паспорт, а також документи, що його замінюють: довідка про втрату паспорта, видана органами внутрішніх справ, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця, довідка про звільнення з місць позбавлення волі.

Користуйтеся консультацією: Отримали запит від податкової?! Готуємо мотивовану і обгрунтовану відповідь

До документів, що посвідчують особу громадянина і з яких не можна засвідчувати вірність копії, належать партійні квитки, профспілковий, військовий квитки, депутатські та службові посвідчення тощо.

Хотілося б звернути увагу на пенсійні посвідчення. Оскільки зазначений документ має адресну спрямованість, не може служити підставою для встановлення особи (не зважаючи навіть на відсутність будь-яких обмежень у статті 43 Закону України «Про нотаріат»). Таким чином, оскільки не є документом, що посвідчує особу, нотаріус вправі засвідчувати вірність його копії.

Забороняється засвідчувати вірність копій деяких документів, що видаються органами охорони здоров’я: довідки лікувальних установ про народження дитини, лікарняні свідоцтва і фельдшерські довідки про смерть, довідки і висновки про наявність психічних захворювань.

Засвідчувати вірність копій лікарняних листків, якщо вони були видані лікарем із затвердженням головного лікаря або спільно з ним, можна лише за умови, що їх підписали обидва лікарі.

Не можна засвідчувати виписку із залікової відомості, якщо не пред’явлено диплом про закінчення навчального закладу. Не підлягають засвідченню також тимчасові посвідчення, видані технікумами замість диплома, а також довідки про закінчення інтернатури, клінічної ординатури, аспірантури, виданих замість посвідчень. Не можна також засвідчувати вірність копій протоколів засідань екзаменаційних комісій при проведенні кандидатських іспитів. Забороняється засвідчувати вірність копії перепусток для проходу в установу, посвідчень про відрядження військовослужбовців, довідок про перебування в партизанських загонах. Не підлягають засвідченню копії трудових книжок у разі виїзду громадянина за кордон, бо трудові книжки не підлягають легалізації та вивозу за кордон. По запитах видаються архівні довідки.

Копія заповіту може бути засвідчена лише після подання нотаріусу особою, вказаною в заповіті, свідоцтва про смерть заповідача і за умови, що нотаріус має документальне підтвердження того, що заповіт не скасовано і не змінено.

Четверта умова передбачає, що засвідченню підлягають копії тільки тих документів, що виходять від підприємств, організацій, установ і стосуються особистих прав і законних інтересів громадян.

Отже нотаріуси не мають право засвідчувати вірність копії листів одних підприємств, установ, організацій, адресованих іншим підприємствам, установам і організаціям, бо такі документи повинні зберігатись у справах установи. Їх видача або вилучення зі справи не дозволяється.

Є ще деякі умови засвідчення вірності копії документа, виданого громадянином, необхідною умовою є те, що справжність підпису громадянина на оригіналі документа повинна бути засвідчена нотаріусом, або посадовою особою виконкому місцевої ради, або підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина (пункт 255 Інструкції).

При цьому нотаріус повинен звернути увагу на те, щоб справжність підпису громадянина на документі була засвідчена не тільки в певній установі, а й відповідною посадовою особою, і скріплена печаткою цієї установи.

У практиці трапляються випадки, коли немає потреби засвідчувати копію всього документа в цілому — громадянинові потрібен тільки витяг із документа. Засвідчення витягу з документа є можливим теж за певної умови: якщо в документі вміщено декілька не пов’язаних між собою питань, які можуть за своїм змістом існувати окремо один від одного. Витяг має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. У разі виготовлення витягу з багатосторінкового документа обов’язковим є відтворення тексту першої та останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність копії якого засвідчується (пункт 258 Інструкції).

Порядок засвідчення вірності копії документів та виписок із них регулюється статтями 75-77 Закону України «Про нотаріат» та пунктами 255-259 Інструкції.

Відповідно до чинного законодавства ця дія може вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі, тобто діє загальне правило територіальної компетенції. Засвідчувати вірність копії документів можуть приватні нотаріуси, а за кордоном — консульські установи. У населених пунктах, де немає нотаріусів, засвідчувати вірність копій документа мають право посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, окрім документів призначених для дії за кордоном.

Із проханням засвідчити вірність документа до нотаріуса може звернутись як сам власник документа так, і (за довіреністю) інша особа, яка повинна мати при собі документ, що посвідчує її, а не громадянина, чиї копії документів будуть засвідчуватись.

Засвідчуючи вірність копій документів, нотаріус в обов’язковому порядку встановлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. При цьому для встановлення особи можуть подаватися не тільки паспорт і документи що його замінюють, а й інші документи, які посвідчують особу: службові посвідчення, посвідчення водія, особи моряка, інваліда тощо.

Автор: Головний спеціаліст відділу методично- правового забезпечення діяльності  нотаріату Департаменту нотаріату
та реєстрації адвокатських об’єднань
О.П.Кравченко

Джерело: minjust.gov.ua