Які рішення може приймати комітет кредиторів у справі про банкрутство

Справи про банкрутство є унікальним процесом із характерними лише для них особливостями. Однією з них є активна участь комітету кредиторів і визначення подальшої долі суб’єкта господарювання, який не має здатності розрахуватися зі своїми боргами. Проаналізуємо, якими повноваженнями наділений комітет і які його рішення є обов’язковими для суду.

Утворення комітету кредиторів

У Кодексі з процедур банкрутства не міститься визначення поняття «комітет кредиторів». Натомість у ст.1 КзПБ лише сказано, що стороною у справі про банкрутство є конкурсні кредитори або представник комітету кредиторів.

Положення закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII також не містять визначення цього поняття, а різні редакції вказаного закону дають різне значення представництва кредиторів боржника у справі про банкрутство комітетом кредиторів.

Порядок виборів членів комітету кредиторів у різні періоди також мав свої відмінності. Так, за час дії редакції закону №2343-XII, що була чинна до 19.01.2013, збори кредиторів, котрі збиралися розпорядником майна боржника письмовим повідомленням, яке мало бути надіслане протягом 10 днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду, приймали рішення щодо виборів членів комітету кредиторів у складі не більше ніж 7 осіб відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах.

У положеннях редакції закону №2343-XII, чинної з 19.01.2013 до 21.10.2019, також говорилося, що збори кредиторів приймали рішення щодо виборів членів комітету в складі не більше ніж 7 осіб відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх. При цьому кредитор, котрий мав 25% і більше голосів, автоматично включався до складу комітету кредиторів.

Приписи КзПБ установлюють аналогічний порядок утворення комітету кредиторів. Основною відмінністю є те, що до 19.01.2013 голосувати за його обрання могли як конкурсні, так і «забезпечені» кредитори. А з набранням чинності новою редакцією закону й дотепер, навіть після введення в дію кодексу, — тільки конкурсні.

Повноваження в процедурі розпорядження майном

Повноваження комітету кредиторів залежать від судової процедури у справі про банкрутство. Так, у процедурі розпорядження майном основними повноваженнями є:

• вибори голови комітету;

• скликання зборів кредиторів;

• звернення до госпсуду з клопотанням про відкриття процедури санації або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• звернення до госпсуду з клопотанням про припинення повноважень розпорядника майна та призначення іншого;

• унесення пропозицій госпсуду щодо

продовження або скорочення строку процедури розпорядження майном.

Редакція закону №2343-XII, чинна з 19.01.2013, та приписи КзПБ також передбачають право комітету кредиторів на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство (у тому числі й на стадії процедури розпорядження майном) звертатися до госпсуду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними. Це дозволяє, зокрема, мінімізувати збитки кредиторів, які були завдані фраудаторними правочинами (тими, що вчинені боржником на шкоду кредиторам).

Головним прикладом управління можна вважати повноваження комітету кредиторів, закріплене в ст.28 КзПБ, у будь-який час звернутися до госпсуду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. Після такого звернення госпсуд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого.

Утім, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №911/1902/17 містяться такі висновки.

Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим і вмотивованим. У ньому, зокрема, може даватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності при виконанні повноважень тощо.

У будь-якому випадку таке мотивування повинне враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого (ч.1 ст.13 КзПБ).

У разі подачі комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого, задоволення такого клопотання є правом, а не обов’язком суду, таке прохання не може бути безумовною підставою для відсторонення арбітражного керуючого. Суд повинен з’ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого.

Порушення вказаного принципу може призвести до процесуальних зловживань з боку комітету кредиторів з метою зміни кожного арбітражного керуючого, якого призначатиме суд відповідно до процедури, установленої КзПБ, що, у свою чергу, негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому.

Отже, теоретично комітет кредиторів може звернутися до госпсуду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого, і положення ст.28 КзПБ не вимагають наявності підстав для задоволення такого звернення. Проте судова практика вказує на колізію такого підходу, який суперечить принципу незалежності арбітражного керуючого, що закріплений у приписах ст.13 кодексу.

До речі, не всі рішення комітету кредиторів мають для госпсуду обов’язковий характер. Так, рішення про звернення з клопотанням про відкриття процедури санації або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури мають рекомендаційний характер. Наприклад, якщо план санації не відповідає вимогам законодавства й не затверджений госпсудом у межах строку, визначеного для проведення процедури розпорядження майном боржника, то таке рішення комітету не матиме наслідком запровадження процедури санації.

Також у разі відсутності ознак неплатоспроможності боржника й наявності клопотання комітету кредиторів про відкриття ліквідаційної процедури госпсуд не зобов’язаний задовольняти таке клопотання, а повинен у порядку п.8 ч.1 ст.90 КзПБ закрити провадження.

Отже, приписи щодо розширення спектра впливу комітету кредиторів у процедурі розпорядження майном та інших судових процедурах, зокрема тих, які стосуються можливості відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, потребують удосконалення. Адже існує колізія між положеннями стст.13 та 28 кодексу.

Повноваження в процедурі санації

Положення закону №2343-XII наділяли комітет кредиторів правом звернення до госпсуду з клопотанням про введення процедури санації та схвалення плану останньої. Приписи КзПБ наділяють комітет кредиторів лише правом звернення з клопотанням про введення процедури санації. План санації у справах, провадження в яких регулюється положеннями КзПБ, затверджується класами конкурсних кредиторів і класом забезпечених кредиторів.

Схвалення плану санації комітетом кредиторів у провадженнях, які регулювалися положеннями закону, не означало його автоматичного затвердження госпсудом. Суд був зобов’язаний перевірити відповідність плату санації вимогам закону й у разі невідповідності — відмовити в затвердженні.

Також комітет кредиторів у процедурі санації, яка регулюється як законом, так і КзПБ, не позбавлений права на подання позовів у межах справи про банкрутство про визнання недійсними правочинів боржника.

У провадженнях, які регулюються приписами закону, перед поданням звіту до госпсуду за 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для її дострокового припинення керуючий санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити про час і місце проведення засідання для його затвердження.

Положення КзПБ встановлюють обов’язок керуючого санацією подати письмовий звіт саме зборам, а не комітету кредиторів і повідомити останніх про час і місце проведення зборів для його затвердження.

Приписи закону закріплюють такі положення: якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням її плану й відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню госпсудом. Єдина обставина, яка може унеможливити затвердження схваленого комітетом кредиторів звіту, є встановлення обґрунтованості скарг кредиторів.

Обґрунтованою в такому випадку може бути скарга кредитора, яка доводить відсутність виконання плану санації та порушення порядку розрахунків із кредиторами, тобто скарга на неправомірні дії, учинені керуючим санацією.

Це пояснюється тим, що виконання плану санації та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів є, по суті, метою судової процедури санації. Тож відсутність досягнення зазначеної мети унеможливлює затвердження звіту керуючого санацією та припинення провадження у справі про банкрутство.

Скарги кредиторів, які вказують на інші обставини, крім зазначених, не можуть упливати на затвердження госпсудом звіту, схваленого комітетом кредиторів у зв’язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника, і припинення провадження у справі про банкрутство, в якій процедура санації регулюється положеннями закону №2343-XII.

Крім того, наявність скарг, заяв і позовів, поданих у межах справи про банкрутство від інших учасників провадження, за наявності рішення комітету кредиторів про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням її плану відповідно до норм ст.21 закону (у редакції, чинній до 19.01.2013) та ст.36 закону (у редакції, чинній з 19.01.2013 до 21.10.2019) не є підставою для відмови в затвердженні звіту.

Отже, рішення комітету кредиторів у справі про банкрутство, яка регулюється положеннями закону №2343-XII про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням її плану, є управлінським рішенням. Воно зобов’язує суд за відсутності обґрунтованих скарг кредиторів, які стосуються виконання плану санації та розрахунків, затвердити звіт керуючого санацією.

Таким чином, органом самоорганізації кредиторів, який приймає управлінські рішення у справі про банкрутство, в якій введено процедуру санації, є комітет кредиторів, якщо така справа регулюється приписами закону №2343-XII. Якщо ж у справі про банкрутство введено процедуру санації, яка регулюється положеннями КзПБ, органом самоорганізації кредиторів, який приймає управлінські рішення, є збори.

Повноваження в ліквідаційній процедурі

Одним із найголовніших повноважень комітету кредиторів у ліквідаційній процедурі, яка регулюється КзПБ, є можливість погоджувати умови продажу майна банкрута, яке не є предметом забезпечення.

До таких умов, зокрема, належать:

• склад майна (лот);

• початкова ціна;

• крок аукціону.

Наявність рішення комітету кредиторів щодо умов продажу майна, яке не є предметом забезпечення, не перешкоджає зверненню до госпсуду для визначення умов продажу в тих випадках, коли арбітражний керуючий не згоден із прийнятим комітетом рішенням. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

У провадженнях у справах про банкрутство, які регулювалися законом №2343-XII (у редакції, чинній з 19.01.2013 до 21.10.2019), умови продажу майна банкрута, що не є предметом забезпечення, визначалися лише ліквідатором. Про це свідчить судова практика, наприклад постанова Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №914/701/17. У ній наведений такий висновок про застосування норм права: «Законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (ч.1 ст.44 закону №2343-XII). При цьому право вибору ліквідатором способів реалізації майна за редакцією закону від 22.12.2011 №4212-VІ уже не пов’язане з наданням згоди комітету кредиторів на обрання способу продажу майна, як було передбачено попередньою редакцією закону».

Комітет кредиторів як і в провадженнях у справах про банкрутство, як за законом, так і за КзПБ має право під час дії ліквідаційної процедури на звернення до госпсуду із заявами про визнання недійсними правочинів боржника.

Положення закону №2343-XII передбачали обов’язкове схвалення комітетом кредиторів звіту ліквідатора за наслідками проведення ліквідаційної процедури. Таке схвалення хоч і було обов’язковим, але мало виключно рекомендаційний характер для ухвалення рішення про ліквідацію банкрута. Адже положення закону чітко встановлювали випадки, коли суд затверджує звіт ліквідатора. До них належить, зокрема, те, що:

• за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна;

• ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси;

• майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, але залишок майнових активів такого банкрута менший, ніж вимагається для продовження господарської діяльності згідно із законодавством.

Якщо ж комітет кредиторів схвалив звіт ліквідатора, але встановлено, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнових активів банкрута в повному обсязі, то суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, установленому законом №2343-XII.

Натомість положення КзПБ не передбачають схвалення комітетом кредиторів звіту ліквідатора. Тобто в ліквідаційній процедурі комітет кредиторів діє як орган управління, приймаючи рішення щодо усунення ліквідатора та щодо звернення із заявами про визнання недійсними правочинів боржника.

Важливий учасник

Комітет кредиторів є надзвичайно важливим учасником провадження у справі про банкрутство, який може впливати на долю боржника шляхом прийняття рішень, які в певних випадках є обов’язковими для госпсуду.

Прийняття КзПБ посилило взаємодію та вплив комітету кредиторів на арбітражного керуючого, який може виконувати у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора. Адже комітет кредиторів у теорії може своїм рішенням відсторонити арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Наявність колізії між положеннями стст.13, 28 КзПБ не дозволяє до кінця зрозуміти практичне втілення права комітету кредиторів ініціювати відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора незалежно від наявності підстав.

Натомість уведення в дію КзПБ звузило повноваження комітету в процедурі санації, передавши повноваження щодо прийняття управлінських рішень зборам кредиторів.

Джерело Закон і Бізнес

 

ВР приняла Закон об изменениях в процедуре банкротства

18 июня Рада приняла во втором чтении и в целом Закон (проект № 3322) «О внесении изменений в Кодекс Украины по процедурам банкротства относительно недопущения злоупотреблений в сфере банкротства на период осуществления мер, направленных на предупреждение возникновения и распространения острой респираторной болезни COVID-19».

Законом вносятся изменения в Кодекс по процедурам банкротства, касающиеся введения временных механизмов на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров для предупреждения распространения COVID-19.

Раздел «Заключительные и переходные положения» Кодекса по процедурам банкротства дополняется пунктом 1-2 следующего содержания:

Установлено, что временно, на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предупреждения распространения острой респираторной болезни COVID-19:

— собрание и комитет кредиторов могут проводиться дистанционно в режиме видеоконференции, при условии обеспечения надлежащей идентификации и проверки полномочий представителей кредиторов. Носитель видеозаписи видеоконференции является приложением к протоколу собрания и комитета кредиторов. Протокол собрания или комитета кредиторов подписывается арбитражным управляющим единолично или кредитором, избранным председателем собрания или комитета кредиторов — в случае их проведения при отсутствии арбитражного управляющего;

— собрание и комитет кредиторов могут проводиться путем опроса, при условии обеспечения надлежащей идентификации и проверки полномочий представителей кредиторов. Арбитражный управляющий или кредитор, избранный председателем собрания или комитета кредиторов — в случае их проведения при отсутствии арбитражного управляющего, направляет всем участникам собрания кредиторов или членам комитета кредиторов должника соответствующий запрос с проектом решения по предложенному вопросу (вопросам). В таком запросе указываются адрес, на который кредиторы должны направить свой ответ с принятым решением (за, против или воздержался), и срок, в течение которого они должны это сделать. Направление кредиторам запросов осуществляется на адреса электронной почты, указанные кредиторами в заявлениях с требованиями к должнику, заявлениях по существу дела или заявлениях по процессуальным вопросам. Если у кредитора отсутствует адрес электронной почты, запрос может направляться почтовым отправлением. В таком случае срок проведения опроса должен учитывать сроки поступления почтовой корреспонденции. Кредитор направляет принятое им решение арбитражному управляющему в течение срока, указанного в запросе. Решение кредитора должно быть безусловным. Ответы, направленные после окончания установленного срока, или такие, содержание которых не дает возможность установить волеизъявление кредитора относительно поднятого арбитражным управляющим вопроса, не учитываются во время подсчета результатов голосования по такому вопросу. Арбитражный управляющий или кредитор, избранный председателем собрания или комитета кредиторов — в случае их проведения при отсутствии арбитражного управляющего, обязан изложить принятое решение в форме протокола, приложить к нему копии ответов всех кредиторов, принявших участие в голосовании, и направить всем участникам собрания кредиторов или членам комитета кредиторов в порядке, установленном для направления запросов, в течение 10 дней со дня завершения срока на принятие им ответов от кредиторов. Датой принятия решения считается последний день срока, в течение которого участники должны были направить свои ответы инициатору письменного решения. Направленный ответ кредитора с электронной почты должен быть удостоверен электронной подписью;

— арбитражный управляющий освобождается от ответственности за несовершение действий, предусмотренных этим Кодексом, если они не могут быть совершены в условиях карантина, установленного Кабинетом Министров с целью предупреждения распространения острой респираторной болезни COVID-19, если арбитражный управляющий докажет, что они не могут быть совершены в условиях карантина, а также при условии уведомления об этом кредиторов, избранных в состав комитета кредиторов, и кредиторов, требования которых обеспечены залогом имущества должника;

— продлеваются сроки проведения предварительного заседания суда по делу о банкротстве (неплатежеспособности), обращения в рамках производства по делу о банкротстве (неплатежеспособности) о признании недействительными сделок, совершенных должником, действия моратория на удовлетворение требований кредиторов, объявления о проведении первого, повторного и/или второго повторного аукциона, выполнения плана санации или реструктуризации долгов должника, процедуры распоряжения имуществом, ликвидации, реструктуризации долгов должника и погашения долгов должника.

Установлено также, что временно, на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров с целью предупреждения распространения острой респираторной болезни COVID-19, и в течение 90 дней со дня отмены карантина:

— не допускается открытие производств по делам о банкротстве должников — юридических лиц по заявлению кредиторов по требованиям к должнику, возникшим с 12 марта 2020 года;

— продлевается срок, определенный частью шестой статьи 34 Кодекса, если должник докажет, что невозможность соблюдения месячного срока на обращение с заявлением об открытии дела о банкротстве была вызвана распространением COVID-19 и/или мерами борьбы с распространением этой болезни;

— комитет кредиторов и обеспеченный кредитор (относительно имущества, являющегося предметом обеспечения) имеют право принять решение о приостановлении проведения аукционов по продаже имущества должника. В случае принятия комитетом кредиторов и/или обеспеченным кредитором (относительно имущества, являющегося предметом обеспечения) такого решения расходы по сохранению и содержанию имущества банкрота и все риски относительно потери имущества или уменьшения его стоимости несут кредиторы, принявшие такое решение;

— приостанавливается начисление процентов на обязательства должника перед кредиторами, которые реструктиризированы планом санации или реструктуризации долгов должника. Штрафные санкции за неисполнение должником таких обязательств не начисляются. Просроченные обязательства, предусмотренные планом санации или реструктуризации долгов должника, подлежат рассрочке на срок выполнения плана санации или реструктуризации долгов должника.

Закон вступает в силу со дня, следующего за днем опубликования.

Источник ЮРЛИГА

В Кодекс о банкротстве внесены изменения относительно назначения арбитражного управляющего

Верховная Рада приняла изменения в Кодекс Украины из процедур банкротства. Соответствующий Закон (проект № 2276) депутаты приняли на заседании 5 июня.

Закон вступит в силу со дня, следующего за днем его опубликования.

Документ, в частности, определяет порядок назначения арбитражных управляющих до начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы назначения арбитражного управляющего.

Относительно приобретения имущества на аукционе

Протокол о проведении аукциона и акт о приобретении имущества на аукционе является основанием для выдачи нотариусом свидетельства о приобретении имущества с публичных торгов (аукционов) и государственной регистрации права собственности или иного имущественного права на недвижимое имущество в порядке, предусмотренном законодательством. Услуги нотариуса в таком случае оплачивает покупатель.

Назначение арбитражного управляющего по заявлению

Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы назначения арбитражного управляющего для исполнения полномочий распорядителя имущества или управляющего реструктуризацией при открытии производства по делу о банкротстве (несостоятельности) осуществляется с учетом особенностей, определенных пунктом 21, который внесен в «Заключительные и переходные положения» Кодекса.

Заявление инициирующего кредитора или должника — физического лица об открытии производства по делу о банкротстве (несостоятельности), кроме сведений, предусмотренных ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 116 Кодекса, должно содержать предложение относительно кандидатуры арбитражного управляющего для выполнения полномочий распорядителя имущества или управляющего реструктуризацией.

Инициирующий кредитор или должник — физическое лицо прилагает к заявлению об открытии производства по делу о банкротстве (несостоятельности) заявление арбитражного управляющего об участии в деле, которое должно соответствовать требованиям, установленным ч. 3 ст. 28 Кодекса.

Хозяйственный суд, открывая производства по делу о банкротстве (несостоятельности), назначает такого арбитражного управляющего распорядителем имущества или управляющим реструктуризацией.

Назначение арбитражного управляющего судом самостоятельно

Назначение арбитражного управляющего для исполнения полномочий распорядителя имущества или управляющего реструктуризацией осуществляется хозяйственным судом самостоятельно из числа лиц, внесенных в Единый реестр арбитражных управляющих Украины, в порядке, действовавшем до дня введения настоящего Кодекса в действие, путем применения автоматизированной системы в случае, если:

— заявление инициирующего кредитора или должника — физического лица об открытии производства по делу о банкротстве (несостоятельности) не содержит предложения по кандидатуре арбитражного управляющего для исполнения полномочий распорядителя имущества или управляющего реструктуризацией;

— к заявлению об открытии производства по делу о банкротстве (несостоятельности) не приложено заявление этого арбитражного управляющего об участии в деле;

— на основаниях, определенных ч. 3 ст. 28 Кодекса, этого арбитражного управляющего не может быть назначено распорядителем имущества или управляющим реструктуризацией;

— заявление об открытии производства по делу о банкротстве подано должником — юридическим лицом.

Дело о банкротстве не открывается

На время действия Закона «О мерах, направленных на урегулирование задолженности теплоснабжающих и теплогенерирующих организаций и предприятий централизованного водоснабжения и водоотведения за потребленные энергоносители» суд отказывает в открытии производства по делу о банкротстве, если должник включен в реестр предприятий, которые принимают участие в процедуре урегулирования задолженности в соответствии с вышеуказанным Законом.

Источник ЮРЛИГА

ВС пояснив, чим досудова санація ліпша за інші процедури банкрутства

Безперешкодне входження в процедуру банкрутства може призвести до втрати власниками бізнесу. Утім, Верховний Суд покладає надії на те, що досі не затребуваний механізм досудової санації дозволить рятувати підприємства в умовах кризи.

Гра на випередження

В умовах кризи, спричиненої коронавірусом, більшість підприємств стрімко нарощує обсяг невиконаних зобов’язань, тож, на думку суддів, варто уважніше придивитися до альтернативних механізмів збереження життєдіяльності бізнесу. Одним із комплексних заходів протидії руйнівній кризі судді вважають інструменти, надані Кодексом з процедур банкрутства.

Зважаючи на певну недовіру підприємців до інструментів, наданих КзПБ, Асоціація правників України організувала захід, на якому учасники мали можливість поспілкуватись із суддею-спікером Касаційного господарського суду Сергієм Жуковим. Під час вебінару суддя відповів на найбільш актуальні запитання, починаючи від процедури досудової санації та закінчуючи ліквідацією. Виявилося, що завчасне використання запропонованих спікером стратегій зможе врятувати бізнес.

Санація — це система заходів, які здійснюються для фінансового оздоровлення та запобігання визнанню суб’єкта господарювання банкрутом. Як наголосив С.Жуков, санація — це мрія підприємства, можливість оздоровлення та відновлення власної платоспроможності. Чи так це насправді — величезне питання, адже вітчизняна практика санації в минулому не давала ефекту.

КзПБ містить можливості як для судової, так і досудової санації. Остання суттєво відрізняється і за алгоритмами, і за результатами. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство — це система заходів щодо відновлення платоспроможності, які може здійснювати засновник чи власник майна або ж орган, уповноважений управляти боржником. Фактично власники бізнесу наділяються можливостями, не позбуваючись контролю над підприємством, провести його оздоровлення без уходження в процедуру банкрутства.

Обираючи досудову санацію, підприємство дістає можливості для реструктуризації боргів, зміни організаційно-правової форми власної діяльності, часткового задоволення вимог кредиторів і більш гнучкого управління активами. Утім, як повідомляє С.Жуков, наразі позасудова санація застосовується вкрай рідко. Так, із початку року зареєстровано лише кілька звернень щодо проведення саме такої процедури. Водночас судова санація так само не має особливого попиту та становить приблизно 5% від усього масиву справ.

Проте, на думку судді, інститут санації дарма не має попиту. Адже позасудова санація демонструє ряд переваг. Перший аргумент — це швидкість процедури. Після схвалення плану санації в боржника є 5 днів для того, щоб звернутися до суду. Останній протягом 5 днів виносить ухвалу про прийняття або ж відмову в прийнятті заяви про затвердження

плану санації. Далі протягом місяця господарський суд зобов’язаний розглянути подану заяву.

На час розгляду заяви підприємство отримує захист від кредиторів у вигляді мораторію. Утім, інтереси кредиторів також захищені, адже він обмежений у часі. Тож, якщо суд протягом 60 днів не встиг не розглянути заяву, мораторій скасовується.

КзПБ істотно змінив правила гри, кредитори отримали набагато більше прав і можливостей. Тож і в процедурі досудової санації рішення прийматимуть з огляду на інтереси кредиторів. Зокрема, якщо кредитор, який не брав участі у схваленні плану досудової санації, доведе, що під час ліквідації його вимоги будуть задоволені в обсязі значно більшому, ніж під час санації, то госпсуд відмовить у схваленні плану.

Одним із важливіших інструментів, які надає досудова санація, є списання безнадійної заборгованості перед державними органами. Так, якщо план санації передбачає розстрочення, відстрочення чи списання податкової заборгованості, то він уважається автоматично схваленим без погоджень із контролюючим органом. А податковий борг у строк, який передував 3 рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним.

Фактично досудова санація запроваджує більш простий та лояльний механізм виведення боржника зі стану неплатоспроможності, який, крім іншого, ще є набагато дешевшим для учасників процесу. Наприклад, кредитори не сплачують судового збору. Боржник сплачує збір у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на відміну від 10 — за відкриття справи про банкрутство.

Поганою новиною для боржника стає необхідний обсяг роботи. Адже до моменту звернення до госпсуду йому необхідно самостійно скласти реєстр кредиторів, проаналізувати свій фінансовий стан і залучити фахівця для розроблення плану санації, який дозволить і бізнес зберегти, і кредиторів задовольнити. Зважаючи на достатньо серйозні вимоги до боржника, досудова санація стає ефективним механізмом для тих, хто дійсно бажає домовитися та не втрачати час на витратні та тривалі судові процедури. Якщо ж боржник не досягне компромісу з кредиторами, його може очікувати тривале роздягання по одежині на користь усіх і кожного.

Поле битви в залі суду

Відкриття процедури банкрутства містить багато новел. Перш за все було змінено критерії для такої процесуальної дії. Адже якщо за старим законом господарський суд мав перевірити наявність кількісних ознак, то за КзПБ необхідно проводити ґрунтовний та якісний аналіз сутнісних ознак. Це додає не лише суду, а й учасникам процесу зайвого клопоту.

Після підрахунку, яку кількість таких справ відкрито з моменту набрання чинності КзПБ, з’ясувалося що їх значно менше порівняно з попередніми роками. Ринок наразі придивляється до роботи суддів. Водночас банкрутство ставатиме все більш складним процесом, адже сторони у справі змусять влаштовувати поле битви в залі суду.

Першою складністю, з якою зіткнуться сторони, стане доведення наявності боргу, строк повернення якого настав. КзПБ змінив умови щодо безспірності кредиторських вимог і подав їх під особливим маринадом. Насамперед змінено визначення, хто ж може бути боржником у справі про банкрутство. Якщо уважно читати кодекс, то ним може бути юридична або фізична особа, у тому числі ФОП, неспроможна виконати свої зобов’язання у визначений строк. За таких умов платники податків, які мають невиконані зобов’язання з боку органів центральної та місцевої влади, можуть ініціювати процедуру банкрутства цих установ.

І тут, наче рятівний круг, на користь міністерств і місцевих рад випливає строк зобов’язань. Адже саме на кредитора в банкрутстві покладається обов’язок доведення як факту наявності заборгованості, так і його невиконання в установлений строк. Утім, і кредитор має свої переваги, оскільки, за буквальним тлумаченням правових норм, видається, що невиконання боржником свого зобов’язання навіть частково дає кредиторові право вважати його таким, котрий неспроможний виконати свої зобов’язання у строк, та ініціювати процедуру банкрутства.

Разом з тим подання заяви до суду змушує кредитора збирати достатній обсяг документів і вчиняти низку процесуальних дій. До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, докази авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі трьох мінімальних зарплат за 3 місяці виконання повноважень та надсилання боржнику копії заяви й доданих до неї документів.

При цьому для державних органів суттєво ускладнили процедуру ініціації банкрутства, зобов’язавши їх додавати докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості в установленому законодавством порядку. З огляду на це податківці швидко зменшили власні зазіхання на швидке банкрутство платників.

Коли й грошей замало…

Тож позиція кредиторів повинна бути виваженою та обґрунтованою. Водночас і боржнику доведеться будувати стратегію захисту. КзПБ саме на нього покладає обов’язок доведення можливості розрахуватися з кредитором та погасити заборгованість. Ця норма, як і більшість новацій КзПБ, має свої нюанси. Так, свідченням спроможності виконати зобов’язання, строк яких настав, є тільки наявність коштів у розпорядженні боржника, оскільки наявність будь-якого іншого майна ще не доводить можливості розрахуватися.

Водночас лише наявності грошей замало, оскільки підставою для відмови у відкритті провадження, за приписами ч.6 ст.39 кодексу, є задоволення боржником вимог кредиторів у повному обсязі до підготовчого засідання. Аналіз цієї норми дає підстави дійти висновку, що в підготовчому засіданні суд одночасно може перевіряти і наявність можливості в боржника виконати майнові зобов’язання, і фактичне виконання такого зобов’язання.

Після цього кожна зі сторін зобов’язана належним чином викласти власну точку зору з приводу невиконаних зобов’язань. Адже інертність будь-якої сторони автоматично призводить або ж до закриття провадження, або ж до галопу. А в умовах того, що законодавство не містить будь-яких обмежень щодо наявності чи відсутності спору про право, у хід підуть будь-які аргументи.

Крім того, якщо в суді вже існує спір про право щодо розміру заборгованості за правочином, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, це є підставою для відмови у відкритті провадження. Отже, на дату проведення підготовчого засідання всі суперечності між кредитором і боржником із приводу їхніх прав та обов’язків мають бути усунені самостійно або вирішені в судовому порядку. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов’язання боржника. Безспірність у цьому випадку не передбачає обов’язкової наявності судового рішення.

Важливі нюанси

Оскільки все віддано на відкуп суду, як кредитору, так і боржнику доведеться займати активну позицію. Якщо боржник самостійно звертається до госпсуду, він не повинен доводити безспірність вимог, принаймні тих, про які є згадка в його заяві. Проте доведеться всіма можливими та неможливими шляхами переконувати суд у власній неплатоспроможності або ж реальному існуванню її загрози.

Це дещо схоже на сповідь, в якій кредитор визнає власну вину, щиросердно кається в нагромаджених боргах, а потім ще й доводить, що в цьому нема його безпосередньої вини. Свята кредиторська інквізиція може наполягати на тому, що боржник насправді платоспроможний, адже має ресурси та основні засоби. А може наполягати й на протилежному, переконуючи суд, що найліберальніше, що можна зробити з боржником, — це відправити його на Голгофу ліквідаційної процедури. Там кожен отримає по одежині, а всі разом — нічого. Звісно, якщо це збігається з інтересами забезпечених кредиторів, які мають достатньо прав за КзПБ.

Утім, головна небезпека ходить за спинами суддів, адже немотивоване рішення буде з легкістю скасоване в апеляційній інстанції. А ставлення до суддів і так у рази гірше, ніж до Понтія Пілата. Тож суддям доведеться приділяти дуже багато уваги саме сутнісним показникам: разом зі сторонами вивчати фінансово-господарську діяльність, аналізувати всі показники й передумови настання неплатоспроможності та, певно, радити сторонам, якою дорогою йти.

Якщо цього не робити, то провадження в процедурі може бути закрито на будь-якому етапі. Водночас постає запитання, що робити суддям, які невдовзі можуть отримати справи про банкрутства великих забудовників. Досить часто в них кредитори поводять себе надто активно, вимагаючи від судді працювати цілодобово. Проте, якщо у справі 700 або 1500 кредиторів, то доволі складно все встигнути. У таких умовах саме судову владу будуть звинувачувати в непрофесіоналізмі, розмахуючи плакатами під вікнами її установ. КзПБ на це питання не дає відповіді, як і на багато інших.

Єдине, що зрозуміло, це те, що банкрутство може перетворитися як на один із високоефективних інструментів, так і на драму. Адже кожну зі сторін КзПБ дозволяє звинуватити в неналежній поведінці, змусити боржника танцювати під дудку кредиторів, погрожуючи притягненням власників до відповідальності.

Насправді не важливо, що відбулося з боржником: вплинула криза на його платоспроможність чи безглузді управлінські рішення. Важливо тільки те, у кого буде краще підготовлений аналіз фінансово-господарської діяльності та чи яскравим буде запропонований план санації.

Джерело Закон і Бізнес

Утратили силу 4 постановления Кабмина в отношении банкротства

В связи с принятием Кодекса Украины по процедурам банкротства утратили силу 4 постановления Кабмина:

1) от 19 декабря в 2012 г. № 1179 «Об утверждении Порядка признания статуса Всеукраинской саморегулируемой организации арбитражных управляющих»

2) от 23 января в 2013 г. № 27 «О привлечении организаций и специалистов к обеспечению осуществления полномочий государственного органа по вопросам банкротства»

3) от 1 апреля в 2013 г. № 244 «Об утверждении Порядка отчуждения в процедуре санации имущества должника путем замещения активов»

4) от 15 мая в 2013 г. № 339 «О реализации статьи 85 Закона «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом».

Акты признаны утратившими силу постановлением Кабмина от 24 июля № 664.

Кроме того, в соответствие Кодексу приведен Порядок согласования условий и проведения санации государственных предприятий до открытия производства по делу о банкротстве за счет небюджетных источников финансирования.

Источник ЮРЛИГА