Причины приостановления деятельности арбитражного управляющего

Минюст определил порядок временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего.

Соответствующий приказ № 3192/5 от 17 октября министерство зарегистрировало 21 октября.

Процедура временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего применяется на время действия обстоятельств, определенных ч. 1 ст. 29 Кодекса Украины по процедурам банкротства.

Обязательно деятельность арбитражного управляющего приостанавливается:

— если он избран или назначен на должность, не совместимую с осуществлением деятельности арбитражного управляющего, — на весь срок пребывания на соответствующей должности;

— в случае применения к нему как подозреваемому или обвиняемому в уголовном производстве меры пресечения в виде домашнего ареста с запретом покидать жилье круглосуточно или в рабочее время или содержания под стражей — на время действия меры пресечения (в случае применения меры обеспечения уголовного производства в виде временного ограничения в пользовании специальным правом — на время действия такой меры);

— если к нему применено дисциплинарное взыскание в виде временного приостановления права на осуществление деятельности арбитражного управляющего — на срок, определенный в решении дисциплинарной комиссии арбитражных управляющих о применении такого взыскания.

По собственному желанию арбитражный управляющий сможет приостановить свою деятельность на срок, совокупно не превышающий 30 дней в течение календарного года, или на больший срок при наличии уважительных причин (беременность, уход за ребенком, временная нетрудоспособность (болезнь), трудоустройство по основному месту работы и т. п.).

Если наступят обстоятельства для обязательного приостановления деятельности арбитражного управляющего, оно проводится на основании судебного решения, которым к арбитражному управляющему как подозреваемому или обвиняемому в уголовном производстве применена мера пресечения в виде домашнего ареста с запретом покидать жилье круглосуточно или в рабочее время или содержание под стражей или мера обеспечения уголовного производства в виде временного ограничения в пользовании специальным правом, и/или информации уполномоченного органа, по ходатайству которого к арбитражному управляющему применены такие меры. При этом структурное подразделение Минюста вносит соответствующую информацию в Единый реестр арбитражных управляющих Украины.

Если арбитражный управляющий приостанавливает деятельность по собственному желанию на срок больше 3 дней, он обязан не менее чем за 1 рабочий день до дня приостановления своей деятельности письменно уведомить об этом территориальный орган Минюста по местонахождению конторы (офиса) арбитражного управляющего с указанием причин и срока приостановления деятельности. Территориальный орган Минюста в день получения уведомления от него направит это уведомление электронной почтой в структурное подразделение Минюста для внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины.

Арбитражный управляющий обязан приостановить свою деятельность с момента внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины и уведомить об этом хозяйственный суд, в производстве которого находится дело о банкротстве (неплатежеспособности), и комитет кредиторов должника.

Возобновить свою деятельность он может с момента внесения соответствующей информации в Единый реестр арбитражных управляющих Украины и уведомить об этом хозяйственный суд, в производстве которого находится дело о банкротстве (неплатежеспособности), и комитете кредиторов должника.

Если деятельность арбитражного управляющего приостанавливалась больше чем один год, он перед возобновлением деятельности или в течение 6 месяцев после ее возобновления проходит повышение квалификации согласно разделу IV Положения о системе подготовки и переподготовки лиц, которые намерены осуществлять деятельность арбитражного управляющего, повышения квалификации и переподготовки арбитражных управляющих, их подготовки по делам о банкротстве страховых организаций.

Приказ вступает в силу со дня введения в действие Кодекса по процедурам банкротства (21 октября), но не раньше дня официального опубликования приказа.

Источник ЮРЛИГА

На чию користь треба тлумачити неточності в назві арбітражної установи: рішення ВС

Суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражної установи, що передбачена в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв’язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач та відповідач, укладаючи контракт про продаж герметика для виробництва склопакетів, погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді, рішення якого є остаточним та обов’язковим для обох сторін. В англомовновному варіанті цього ж пункту компетентним органом вирішення спорів за цим контрактом визначено Arbitration Court of International Commerce and Industry. Таким чином, сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, які виникатимуть з контракту або у зв’язку з ним, за процедурою міжнародного комерційного арбітражу.

Водночас суди попередніх інстанцій правильно зазначили про неможливість виконання укладеного арбітражного застереження. Назва арбітражної установи, яка міститься в контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити, до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Тому спір підлягає вирішенню господарським судом.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16, уточнивши (доповнивши) його такими висновками:

1) у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
2) господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
3) суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов’язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

У питаннях визначення права, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд мав керуватися положеннями Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових і кримінальних справах (підписаний 23 травня 1995 року, ратифікований 22 листопада 1995 року, набрав чинності 12 липня 1996 року), а не нормами внутрішнього законодавства України. Проте застосування судами норм внутрішнього законодавства України разом з нормами міжнародного договору не призвело до помилкових висновків щодо права, яке підлягає застосуванню. Сторона, яка повинна виконати зобов’язання, що має вирішальне значення для змісту договору, — це позивач (продавець за контрактом), місцезнаходженням якого є Латвійська Республіка, тому суди попередніх інстанцій, керуючись статтями 32 і 44 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин права цієї країни.

При цьому за загальними принципами міжнародного приватного права компетентний суд при розгляді справи застосовує процесуальне законодавство своєї держави, відсилання колізійної норми до права іноземної держави вважається відсиланням саме до норм матеріального, а не процесуального права. У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплюється, що будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Питання права, що підлягає застосуванню до арбітражної угоди, зокрема й для визначення її виконуваності, врегульоване матеріально-правовими нормами Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (м. Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яку застосував суд. Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

 

Джерело Судово-Юридична Газета

 

 

Часткові арбітражні рішення мають трактуватись, як остаточні — АПУ

Часткові арбітражні рішення — це рішення, які вирішують лише частину вимог, заявлених сторонами. Та чи можуть такі рішення вважатись остаточними, юристи подискутували під час засідання Комітету з альтернативних вирішень спорів Асоціації правників України «Відкрита дискусія щодо виконання часткових та проміжних арбітражних рішень».

Старший юрист ЮФ Asters, заступник голови Комітету Олександ Волков зазначив, що вирішуючи питання остаточності часткових арбітражних рішень, суди стикаються з тим, що приймаючи кінцеве рішення, арбітражний трибунал може істотно відійти від положень, викладених у частковому вердикті. Відтак, постає питання, чи може взагалі часткове рішення виконуватись?

Українські суди схиляються до позитивної відповіді, адже українське законодавство визначає часткові арбітражні рішення, як остаточні.

Однак не в усіх країнах національні суди поділяють цю позицію. Наприклад, у Німеччині, розглядаючи часткові рішення, володарі мантій зважають на те, чи має намір арбітражний трибунал переглядати їх в подальшому.

Джерело Закон і Бізнес