I. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019 р. справа №1140/2244/18.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а суд апеляційної інстанції залишаючи апеляційну скаргу адвоката без задоволення, підтримали позицію контролюючого органу виходячи з наступного, що не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов’язані визначати платники, як ті , що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

Адвокатом при оскарженні податкової консультації у даній справі була використана позиція Житомирського апеляційного адміністративного суду постанова від 19.06.2018 р справа №817/505/18, однак судами дана позиція не була взята до уваги.

II. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. №808/2072/18.

Суд, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

III. Постанова Шостого апеляційного адміністративний суду від 06.03.2019 р. справа №826/7333/18.

Суд апеляційної інстанції залишаючи апеляційну скаргу ДФС України зазначив, що індивідуальна податкова консультація №864/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 03.03.2018 відображає лише загальне трактування норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та не розкриває зміст порушених позивачем у заяві від 29.01.2018 питань.Таким чином, відповідачем не роз’яснено чи є гонорар адвоката, який одночасно є найманим працівником за трудовим договором, доходом не за основним місцем роботи та чи застосовується абз. 8 ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) до доходу отриманого не за основним місцем роботи (гонорару).

Законом #2464-VI від 08.07.2010 р. не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону #2464-VI від 08.07.2010 р. адвокат є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, крім того адвокат є особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Джерело Протокол