Фабула судового акту: Кримінальний процесуальний кодекс визначає окремі механізми отримання певних відомостей та документів, які мають значення для розслідування кримінальних проваджень.

Наприклад ч. 2 ст. 93 КПК України визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Водночас положеннями Глави 15 Кримінального процесуального кодексу України визначено порядок надання тимчасового доступу до документів та інформації, який здійснюється виключно на підставі ухвали слідчого судді.

Впевнений, що кожен з юристів стикався із запитами органів досудового розслідування та прокурора в порядку ст. 93 КПК України і знають, що з ними робити)))

У даній справі до відділу ДВС надійшов саме такий запит від прокурора у якому порушувалось питання надання копії документів окремого виконавчого провадження.

Держвиконавець «ничтоже сумняшеся» такі копії прокурору надав, що потягло за собою направлення скарги стороною вказаного провадженя спочатку керівнику відділу ДВС, а потім вже і заступнику Міністра юстиції.

Однак, заступник Міністра вказану скаргу не задовольнив виходячи з того, що дії держвиконавця відповідали нормам ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 36 та 93 КПК України та ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Таке рішення стороною виконавчого провадження було оскаржено у судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік скаржника та у своїх рішеннях вказали, що відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» прокурор не мав права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та на отримання копій документів вказаного виконавчого провадження, оскільки не був його стороною.

Мінюстом на такі рішення було подано касаційну скаргу, яку було залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення Касаційний цивільний суд послався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії тощо.

Проте, у даному випадку прокурор стороною згаданого виконавчого провадження не був.

Чинним КПК України встановлено певний порядок витребування документів, який міститься у главі 15 КПК України. Так, для отримання дозволу щодо тимчасового доступу до речей чи документів сторони кримінального провадження звертаються з клопотанням до слідчого судді, суду. Таке клопотання повинно відповідати вимогам, визначеним у статті 160 КПК України. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, яка повинна відповідати вимогам, визначеним у статті 164 КПК України.

Натомість матеріали справи не містять ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до матеріалів зазначеного виконавчого провадження.

Джерело Протокол