За ініціативи Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини в Києві з онлайн-трансляцією для членів регіональних відділень відбулося експертне обговорення на тему «(Не)конституційність (не)законного збагачення. Точка зору».

Як відомо, Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2019 (щодо визнання неконституційною статті 3682 Кримінального кодексу України) спричинило активне обговорення серед науковців та практиків, фактично розділивши експертну спільноту, а його наслідком стала втрата чинності відповідної норми КК України та, відповідно, закриття усіх кримінальних справ, передає «ЗіБ» з посиланням на АПУ.

У своїй вступній промові Альона Шуліма – Голова Комітету АПУ, старший радник «Kesarev Consulting» — підкреслила необхідність об’єднання правників та громадськості навколо цієї теми задля визначення спільної позиції з цього питання: «Рішення Конституційного Суду – це і певна поразка громадянського суспільства в об’єднанні зусиль щодо створення якісних законодавчих норм. Ми маємо розуміти, що реакція на рішення КСУ – це одне, а наслідки, які ми маємо обдумати для себе для подальших дій, й зробити висновки – це саме те, що дійсно варте нашої з вами уваги».

Свою точку зору щодо ситуації висловив Богдан Бондаренко — експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ. «У суспільстві стався розподіл на тих, хто стає на захист рішення КСУ і тих, хто вважає це рішення зрадою, мовляв, тепер всі кримінальні розслідування по ній мають закрити – незалежно від того, на якому вони етапі. Зі свого боку маю зазначити, що стаття 368-2 КК від початку не відповідала принципу правової визначеності, формулювання статті було недосконалим і таким, що унеможливлює його застосування на практиці», — зазначив Б.Бондаренко. На думку експерта, якщо з висновком щодо наявності певної правової невизначеності у формулюванні статті 368-2 погодитися можна, то той факт, що Конституційний Суд не вбачає жодних особливостей застосування презумпції невинуватості у певних випадках, насправді, може значно ускладнити пошук інструментів для врегулювання протидії незаконному збагаченню службової особи.

У своєму виступі Іван П’ятак — адвокат, юрист громадської організації «Центр демократії та верховенства права» — також зазначив, що остання редакції положення 368-2 КК України не мала однозначного прочитання у суб’єктів, що мали її застосовувати, в тому числі серед адвокатів, прокурорів, суддів. На його думку, це могло бути однією з причин того, що рішення по цій статті так і не були винесені. Натомість, попередню редакцію цієї статті, на думку юриста, можна назвати більш вдалою.

Заступник Голови Комітету АПУ, партнер «Hillmont Partners» Вадим Галайчук звернув увагу учасників на негативну реакцію міжнародних експертів в питанні декриміналізації незаконного збагачення та той факт, що міжнародна практика та практика ЄСПЛ у рішенні КСУ наведена вибірково. Зокрема, він зазначив, що КСУ не врахував при прийнятті рішення той факт, що національне законодавство держави не може бути поясненням для невиконання нею міжнародних зобов’язань. «Не є абсолютним у практиці ЄСПЛ і презумпція невинуватості», — зазначає В.Галайчук, — «адже практика ЄСПЛ знає випадки, коли Суд надає переваги суспільній необхідності і іншим факторам в цьому питанні».

Зі свого боку Катерина Риженко — проектний менеджер/юридичний радник TransparencyInternationalUkraine, член громадської ради при НАБУ – висловила точку зору «обуреного громадянського суспільства», яке вбачає в ситуації що сталася, вагому політичну складову. На її думку, сукупність обставин, зокрема і той факт, що рішення прийнято Конституційним Судом саме напередодні виборів підвищує сумніви щодо його повної аполітичності в цьому питанні.

Тієї ж думки притримується і Володимир Сущенко, член Піклувальної Ради АПУ, к.ю.н., доцент, заслужений юрист України, голова правління громадської організації «Експертний центр з прав людини». На його думку, не дивлячись на всі недоліки статті, рішення КСУ все ж є суто політичним, як і сама ситуація щодо спроб боротися з так званим «незаконним збагаченням». В.Сущенко висловив свою незгоду з тим, що в статті 368-2 КК було порушено презумпцію невинуватості. «Завдання слідчого збирати об’єктивні докази, а КСУ просто не врахував того, що сучасні тенденції кримінального процесу такі, що слідчий має збирати докази і на користь особи, а не лише для її обвинувачення», — вважає юрист.

У своєму виступі, В.Сущенко також наголосив на необхідності чіткості при формулюванні правових норм та відсутності реальної політичної волі щодо протидії корупції. «Поки ж я бачу, що самі норми міняються до 15 разів, а потім визнаються неконституційними, що, на мою думку, свідчить, що воля така на сьогодні відсутня», — зазначив пан Володимир. «Єдине, що мене турбує – щоб наші обговорення не залишились банальним обміном думками. Повинно бути ще й практичне застосування», — окремо наголосив член Піклувальної ради АПУ.

Про майбутнє, а саме про те, що наразі в парламенті працює робоча група щодо опрацювання проектів законів України про внесення змін до КК та КПК України щодо відповідальності за незаконне збагачення, повідомив учасникам заходу Владислав Школьніков, помічник-консультант народного депутата України та секретар цієї робочої групи. Зокрема, він зазначив, що профільний Комітет вже має досвід успішної роботи в рамках робочої групи над проектом змін КПК і є всі підстави сподіватися на позитивні результати напрацювань і зараз.

Інше бачення ситуації порушив у своєму виступі Олександр Ільков член Правління АПУ та учасник зазначеної вище робочої групи, партнер «Kesarev Consulting». На його думку, недотримання принципу правової визначеності, на яку вказав в своєму рішенні КС, є однією з проблем, яку створює і діяльність самого КСУ. «Сьогодні ми можемо перелічити низку справ, які знаходяться на розгляді КСУ роками (це, зокрема, і питання люстрації, і питання наявності в Україні двох Верховних Судів), та й строки розгляду цієї справи щодо незаконного збагачення не сприяли правовій визначеності», — вважає О.Ільков .

«Обговорюючи рішення в Комітеті АПУ, ми з огляду на неповноту й непереконливість мотивувальної частини стисло означили його зміст так «боротьба з корупцією – справа правильна й потрібна, але наша Конституція цього не дозволяє». І тут мені здається ключовим є те, що сказав В.Сущенко, що повинна бути чітка політична воля, консенсус в суспільстві щодо визнання проблеми корупції та реального бажання з нею боротися, інакше ми будемо просто рухатись по замкненому колу, через п’ять років знову обговорюючи разом цю ж тему. Одним із шляхів виходу із ситуації може бути внесення подання до КСУ щодо перевірки на конституційність нової редакції цієї статті одразу ж після її прийняття в парламенті.

«Оскільки наразі в парламенті працює робоча група, до якої входять і представники АПУ, фахове напрацювання нового законодавчого положення Кримінального кодексу, яке б дозволило запобігти явним ризикам визнання його неконституційним, є дуже важливим. Хоча, слід визнати, що деякі учасники заходу порушували і питання, чи є необхідність саме в криміналізації такого злочину, — коментує дискусію її модератор А.Шуліма. — Саме в тому, що КСУ звернув увагу на положення Конвенції, яке дозволяє таку криміналізацію «за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї системи», а також в тому, що ми на сьогодні не маємо певності як і коли КСУ оцінить нову редакцію цієї статті, є небезпека подальшої роботи в цьому напрямі».

«Що ж стосується самого прецеденту декриміналізації злочину через Конституційний Суд, який ми наразі маємо, то це окреме, достатньо непросте питання, ще потребує додаткового аналізу і пошуку шляхів вирішення подібних правових криз на майбутнє», — зазначають в Комітеті.

Джерело Закон і Бізнес