Закриття провадження не є процесуальною дією, тотожною поверненню позовної заяви чи відмові в її прийнятті, які не переривають позовної давності. Такий висновок зробив ВС в постанові №904/191/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

11 вересня 2018 року м.Київ №904/191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — ПОГРЕБНЯКА В.Я.,
суддів: ПЄСКОВА В.Г., ПІЛЬКОВА К.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8.05.2018 у справі за позовом ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транстехносервіс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, — приватного підприємства «Компанія «Приват-Лекс», про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Транстехносервіс» про звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2009 між ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» (позивач) та приватним підприємством «Компанія «Приват-Лекс» (третя особа) укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №210809-О.

З метою забезпечення виконання зобов’язань третьої особою за зазначеним кредитним договором 21.08.2009 та 8.02.2011 між ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» та ТОВ «Транстехносервіс» (відповідач) укладені договори застави рухомого майна.

Строк виконання зобов’язань за кредитним договором настав 1.09.2012, проте третя особа не виконала своїх зобов’язань перед позивачем та не повернула отриманих коштів, не сплатила відсотків за користування ними, у зв’язку з чим виникла значна сума заборгованості.

Рішенням ГСДО від 13.03.2018, залишеним без змін постановою ДАГС від 8.05.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись із зазначеними судовими актами судів попередніх інстанцій, ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» звернулося з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.559 Цивільного кодексу, а також вказує на те, що строк позовної давності переривався через звернення до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська та Царичанського районного суду Дніпропетровської області в межах справ №205/3959/14 та №196/775/14-ц відповідно.

<…> Ухвалою від 10.09.2018 справу прийнято до провадження у новому складі судової колегії.

В судовому засіданні судду касаційної інстанції 11.09.2018 уповноважений представник позивача в режимі відеоконференції надав пояснення у справі. Відповідач та третя особа уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов’язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників відповідача та третьої особи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.08.2009 між ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» (позивач, банк) та ПП «Компанія «Приват-Лекс» (третя особа, позичальник) укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт №210809-О, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, а позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки і комісії за цим договором відповідно до встановлених строків.

Додатковими угодами до вищезазначеного договору сторони змінювали суму ліміту кредитування та кінцевий строк виконання кредитних зобов’язань.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 21.08.2009 та 08.02.2011 ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» уклало з ТОВ «Транстехносервіс» договори застави рухомого майна №210809-З/5 та №080211-З.

Позичальник не виконав своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач пропустив строк позовної давності. Проте даний висновок є передчасним з урахуванням такого.

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК).

Відповідно до ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч.1 ст.261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст.261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв’язку з відсутністю порушеного права із зазначенням як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред’явлення позову до суду — це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов’язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк позовної давності сплив 1.09.2015, в той час як позовна заява подана поза її межами, що є підставою для відмови у позові, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про переривання позовної давності у зв’язку із зверненням позивача до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21.08.2009 та у зв’язку із зверненням позивача до Царичанського районного суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на предмет застави з посиланням на правовий висновок ВСУ, викладений у справі №6-895цс15, відповідно до якої подання позову з порушенням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.

Водночас у правовому висновку ВСУ у справі №6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

При цьому, як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням АСДО від 17.01.2017 у справі №22-ц/774/187/2017 скасовано рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 5.12.2014 в частині солідарного стягнення з ПП «Компанія «Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт — Ю» заборгованості за кредитним договором від 30.09.2010 №300910-UAH та за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21.08.2009 №210809-О, провадження у справі в цій частині закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Також апеляційним господарським судом установлено, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 у справі №196/775/14-ц провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» до ТОВ «Транстехносервіс» про звернення стягнення на предмет застави за договорами від 21.08.2009 №210809-З/5 та від 8.02.2011 №080211-З закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (наведена правова позиція викладена у постанові ВС від 24.04.2018 у справі №908/828/17).

Беручи до уваги викладене, висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності переривання перебігу позовної давності у даній справі є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб’єктивним фактором, а саме — обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові ВС від 7.06.2018 у справі №668/8830/15-ц).

Натомість місцевим господарським судом не досліджувалось питання переривання строку позовної давності.

Що стосується погашення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. (15.10.2013), то судова колегія погоджується з доводами скаржника, що саме платник повинен довести невчинення таких дій.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст.236 ГПК законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із ст.300 ГПК на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження чи огляд доказів або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до ГСДО.

Під час нового розгляду господарським судам належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від установленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8.05.2018 у справі №904/191/18 скасувати.

Справу №904/191/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.