Александр Козлов, адвокат, партнер АО ALGIZ

Як відомо, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.

Однак, у ході проведення такої слідчої дії слідчим можуть бути вилучені не тільки ті речі та документи, перелік яких зазначений в ухвалі суду. Інше майно, що було вилучене під час обшуку, набуває статус тимчасово вилученого до вирішення питання про його арешт або повернення.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

У зв’язку за цим, частина 5 статті 171 КПК України передбачає обов’язок слідчого, прокурора звернутися протягом 48 годин з клопотанням до слідчого судді про арешт даного майна.  Оскільки, в іншому випадку, воно підлягає негайному поверненню власнику.

Зобов’язання повернути вилучене майно законному володільцю може виникнути і в разі відмови слідчим суддею в задоволенні клопотання слідчого, прокурора.

Так, клопотання слідчого, прокурора повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 170-171 КПК України, та містити, у першу чергу,  підстави і мету арешту майна, а також  відповідне обґрунтування необхідності такого арешту. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Ухвала про відмову в задоволенні клопотання підлягає негайному виконанню після її проголошення, а майно – поверненню.

Втім, звернемо увагу на ситуацію, коли клопотання будо задоволено і на майно був накладений арешт.

Питання про повернення майна вилученого під час обшуків розглядаються виключно в порядку кримінального судочинства за правилами КПК України.

Право звернення з клопотанням про скасування арешту мають підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна (далі – заявник).

Арешт також може бути скасовано у разі, якщо заявником буде доведена йогонеобґрунтованість або недоцільність в подальшому застосуванні цього заходу.Довести таку необґрунтованість та недоцільність можна виходячи з того, щомайно є арештованим достатній проміжок часу для проведення його огляду та відповідних експертиз, якщо такі були необхідні.

Прикладом судової практики з даного питання є ухвала Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/734/16-к від 07.08.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75813293), в якій суд зазначив, що: «Разом з тим, зазначене майно є арештованим більше двох років ….Наведе свідчить, що на теперішній час потреба у продовженні дії заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала. Крім того, зазначене майно є арештованим достатній проміжок часу для проведення його огляду та відповідних експертиз, якщо такі необхідні».

Також не зайвим стане посилання на те, що подальший арешт може призвести до порушення прав власника. Адже Конституція України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку — вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Іншим шляхом повернення майна є оскарження ухвали суду про накладення арешту в апеляційному порядку. При цьому, важливо дотримуватися строків такого оскарження, відлік яких залежить від того, чи був присутній заявник у судовому засіданні під час розгляду питання про накладення арешту на майно.

Апеляційна скарга може ґрунтуватися на тому, що клопотання слідчого, прокурора про арешт майна не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.170-171 КПК України.  

Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу захисника, поданої в інтересах власника майна, по справі № 520/4919/18, 1-кс/520/1494/18 та вказав, що «слідчий суддя не звернув уваги на те, що в клопотанні слідчого не зазначені підстави та мета для арешту майна, наявність яких передбачена ст.171 ч.2 КПК України, та які підлягають обов’язковому доведенню слідчим, прокурором при судовому розгляді клопотання, та які мають бути перевірені та досліджені слідчим суддею при вирішені питання щодо арешту майна, а лише є посилання на норми закону, які передбачають питання щодо забезпечення кримінального провадження та розгляду питань про накладення арешту».

Вважаємо за необхідне формування судової практики щодо повернення тимчасово вилученого майна з метою запобігання його незаконному утриманню. Далі буде …

Адвокат Олександр Козлов, ALGIZ