ТОВ звернулося з позовом до в.о. генерального директора ТОВ. Позов мотивований тим, що в.о. генерального директора уклав додаткову угоду до генерального договору щодо поставки на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв’язку з чим ТОВ завдано реальних збитків.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, повідомляє ВС в Facebook.

Колегія суддів КГС ВС постановою у справі №910/21493/17 залишила без змін рішення суддів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Суд, зокрема, зазначив, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Відповідно до положень ГПК України обов’язок з доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, покладено на позивача.

Однак позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не довів шляхом подання відповідних доказів обставини неналежного чи недобросовісного виконання відповідачем своїх обов’язків при вчиненні дій від імені товариства, зокрема, укладення додаткової угоди на умовах, які не були звичними в господарській діяльності товариства та суперечили умовам договору з урахуванням попередніх додаткових угод до цього договору.

Текст постанови викладено нижче:

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21493/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. — головуюча, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Яцюта Т.П.,

від відповідача: Василенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Маринченко Я.В. від 06.03.2018 та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я. від 18.06.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна»

до ОСОБА_6 про стягнення 960 549, 71 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі — Позивач, Товариство) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 (далі — Відповідач) збитків у розмірі 960549,71 грн.

2. Позов мотивований тим, що Відповідач у період виконання ним обов’язків генерального директора Товариства уклав додаткову угоду №3 від 21.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів №195/34/12 від 01.11.2012 (далі — Додаткова угода). Позивач зазначає, що укладення Додаткової угоди на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв’язку з чим Позивачу завдано реальних збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладення Додаткової угоди, а надані Позивачем докази не підтверджують протиправної поведінки Відповідача при укладенні Додаткової угоди. Також суди врахували погодження генеральним директором Позивача умов Додаткової угоди у подальшому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення пункту 3 частини 4 статті 238, підпункту (в) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили мотивованої оцінки аргументам Позивача стосовно того, що рішення Відповідача про укладення Додаткової угоди щодо поставки товару значної вартості на умовах відстрочення платежу є протиправним, суперечить цілям та інтересам Товариства і завдало Позивачу значних збитків, а також мотивів відхилення доказу Позивача (довідки №112 від 15.01.2018) про залишкову суму боргу. На думку Позивача, укладення Додаткової угоди є причиною, а завдані Позивачу збитки — наслідком такої протиправної поведінки, оскільки відповідне майно безоплатно вибуло з власності Позивача.

7. Також Позивач зазначає, що судами в оскаржуваних рішеннях не застосовані приписи частини 1 статті 22, частини 1 статті 623, частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню.

8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу — без задоволення.

9. Відзив мотивований тим, що Додаткова угода не суперечить положенням Статуту Товариства та цілям Товариства, оскільки була спрямована на отримання прибутку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відповідно до положень Статуту Товариства, затвердженого протоколом позачергових зборів учасників №5/12 від 07.12.2012, виконавчим органом Товариства є Дирекція. Членами дирекції можуть бути особи з числа учасників, а також особи, які не є учасниками товариства. Склад та кількість членів дирекції визначається Загальними зборами учасників товариства. Дирекцію очолює Генеральний директор, на якого покладається відповідальність за прийняті дирекцією рішення, і який має відповідні права.

11. Згідно з пунктами 11.3.4, 11.3.5 Статуту Товариства генеральний директор має право діяти від імені Товариства без окремого доручення у всіх установах, підприємствах і організаціях, із громадянами, як в Україні, так і за її кордонами. Генеральний директор має право першого підпису на фінансових документах, відкриває (закриває), керує і розпоряджається рахунками Товариства в банківських установах.

12. Пунктом 11.3.8 Статуту Товариства визначено, що генеральний директор у межах своєї компетенції, визначеної даним статутом і контрактом, укладає договори від імені Товариства.

13. У пункті 4.1 Статуту Товариства передбачено, що Товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності, дозволеної чинним законодавством України.

14. На підставі рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом №1/12 від 30.04.2012, на посаду генерального директора Товариства призначений ОСОБА_10. Зазначена особа була генеральним директором Товариства у період з 15.06.2012 до 07.06.2013.

15. Наказом генерального директора Товариства №1-к від 03.01.2012 Відповідач прийнятий на роботу з 3 січня 2012 року. Наказом генерального директора Товариства №126-А від 19.12.2012 Відповідач призначений на посаду виконувача обов’язків генерального директора Товариства на період з 20.12.2012 до 24.12.2012.

16. Між Товариством в особі генерального директора ОСОБА_10 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ксібоне» (далі — Покупець) укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №195/34/12 від 01.11.2012 (далі — Договір).

17. За умовами Договору Товариство зобов’язалось передати у власність Покупця (поставити), а Покупець зобов’язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) згідно з умовами Договору та відповідних додаткових угод до нього.

18. Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною Договору, в яких сторонами узгоджується найменування та асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, в тому числі відвантаження товару, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об’єму товару.

19. Пунктом 6.1 Договору визначена 100% попередня оплата за товар, якщо інше не передбачено додатковою угодою до Договору.

20. У подальшому між сторонами укладена додаткова угода №3 від 21.12.2012 до Договору (далі — Додаткова угода), за умовами якої Товариство зобов’язалось передати у власність Покупця бензин автомобільний екологічно поліпшений АИ-92-10 у кількості 298,000 тон на загальну суму 4142198,81 грн. разом з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди).

21. Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди поставка товару здійснюється на умовах відстрочки на 30 календарних днів.

22. З боку Товариства Додаткова угода підписана Відповідачем як виконуючим обов’язки генерального директора.

23. На виконання умов Додаткової угоди Товариство передало Покупцю товар у кількості 298,000 тон за актом приймання-передачі товару від 21.12.2012. З боку Товариства зазначений акт також підписаний Відповідачем як виконувачем обов’язки генерального директора.

24. Листом №2124 від 24.12.20012 генеральний директор Товариства ОСОБА_10 звертався до Покупця щодо внесення змін до Додаткової угоди. Зазначені зміни не стосувались домовленості сторін щодо відстрочення оплати за поставлений товар строком на 30 календарних днів.

25. Оскільки Покупець у порушення умов Договору та Додаткової угоди у встановлені строки не здійснив оплату поставленого товару, Товариство звернулось з позовом до Господарського суду Рівненської області.

26. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі №918/1115/14 позов Товариства задоволений, стягнуто з Покупця 5362856,54 грн. заборгованості, у тому числі 5175999,61 грн. основного боргу, 120606,93 грн. пені, 66250 грн. 3% річних, а також 73080 грн. судового збору.

27. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 14.10.2014 у справі №918/1115/14.

28. Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 зазначений наказ повернутий стягувачу (Товариству) у зв’язку із відсутністю майна, належного боржнику (Покупцю) на праві власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

29. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; …

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. …

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. …

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. …

Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання

1. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. …

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. …

30. Господарський кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.

2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом. …

4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Стаття 224. Відшкодування збитків

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

31. Суд виходить з того, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

32. З огляду на положення наведеної норми Суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв’язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

33. Водночас відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов’язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача.

34. Однак Позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не довів шляхом подання відповідних доказів обставини неналежного чи недобросовісного виконання Відповідачем своїх обов’язків при вчиненні дій від імені Товариства, зокрема укладення Додаткової угоди на умовах, які не були звичними в господарській діяльності Товариства та суперечили умовам Договору з урахуванням попередніх додаткових угод до Договору. Натомість суди встановили, що пунктом 6.1 Договору визначена 100% попередня оплата за товар у разі, якщо інше не передбачено додатковою угодою до Договору.

35. У зв’язку з наведеним суд апеляційної інстанції, на думку Суду, вмотивовано відхилив як безпідставні та необґрунтовані доводи Позивача про те, що в нього не було практики поставки товару значної вартості контрагентам на умовах відстрочення оплати, оскільки такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. При цьому Суд враховує, що звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не зазначив про наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують наведені обставини, але не отримали належної правової оцінки судів.

36. Відтак Суд відхиляє аргументи Позивача про відсутність зазначення судами мотивованої оцінки аргументам Позивача стосовно того, що рішення Відповідача про укладення Додаткової угоди щодо поставки товару значної вартості на умовах відстрочення платежу є протиправним, суперечить цілям та інтересам Товариства і завдало Позивачу значних збитків.

37. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність протиправної поведінки з боку Відповідача заснований на тому, що Відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладення Додаткової угоди, відомості про оспорення Позивачем Додаткової угоди з підстав порушення Відповідачем норм законодавства чи статутних документів відсутні, а надані Позивачем докази протиправності дій Відповідача не підтверджують.

38. Оскільки під час розгляду даної справи Позивач не довів обставин неправомірної поведінки Відповідача при укладенні Додаткової угоди як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, Суд не приймає до уваги аргументи Позивача, які стосуються наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями Відповідача та завданими Товариству збитками.

39. Виходячи з наведеного, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

41. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

42. Понесені Позивачем у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

43. Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов’язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов’язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні.

44. Відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов’язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №910/21493/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Джерело Судово-Юридична Газета