Юрий Григоренко, адвокат, партнер АО ALGIZ

Інвестування в Україні здійснюється в різноманітних формах, передбачених законодавством. Помітне місце серед них посідає інвестиційна діяльність через інститути спільного інвестування (ІСІ) – пайові та корпоративні інвестиційні фонди. Дані утворення є доволі специфічними, відповідно у своїй діяльності вони керуються спеціальним законодавством, мають відповідати ряду конкретних вимог та постійно контролюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР, Комісія).

Основні положення стосовно інвестиційних фондів викладені в Законі України «Про інститути спільного інвестування» (далі – Закон про ІСІ). На сьогодні вони існують в двох формах: пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) та корпоративний інвестиційний фонд (КІФ). Оскільки кожному з цих фондів присвячений окремий розділ Закону про ІСІ відзначимо лише, що КІФ є юридичною особою, більш самостійний та складніший в адмініструванні, а ПІФ, натомість, не наділений статусом юридичної особи, тісно прив’язаний до компанії з управління активами, однак його створення і супровід є менш затратними в плані зусиль і часу. Також ІСІ поділяються на різні типи, види, класи, однак в даній статті ми розглянемо той із них, який дає найбільше можливостей – венчурний інвестиційний фонд. Згідно з даними Української асоціації інвестиційного бізнесу станом на 31.03.2017 року із 1 180 інститутів спільного інвестування 1 043 є саме венчурними ІСІ.

Управління діяльністю інвестиційних фондів здійснюють компанії з управління активами – ліцензовані Комісією учасника фондового ринку. Реєстрація та управління фондом доволі кропіткий процес, однак усі зусилля на створення та адміністрування діяльності ІСІ сторицею винагороджуються унікальними преференціями в плані оподаткування. Податковим кодексом України передбачено, що будь-які доходи від діяльності інституту спільного інвестування звільняються від оподаткування податком на прибуток. Тобто в той час як більшість юридичних осіб на загальній системі оподаткування повинні оподатковувати свій прибуток за ставкою 18%, прибуток інвестиційного фонду від оподаткування звільнений.

Такий податковий режим чимось нагадує податок на розподілений прибуток, оскільки якщо отримані доходи фонду залишаються в обороті і не виплачуються інвесторам, то ніяких податків сплачувати не потрібно. Оподаткуванню підлягає тільки розподіл прибутку ІСІ, тобто виплата дивідендів.

З дивідендами від інститутів спільного інвестування пов’язана наступна особливість. Для інвесторів – юридичних осіб особливих вигод вони не принесуть. Останні отримають дохід, включать його до складу фінансового результату, оподаткують прибуток по ставці 18% і лише після цього зможуть виплатити дивіденди фізичним особам-засновникам з оподаткуванням у 6,5% (5% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору). Натомість фізичні особи-інвестори з 2017 року отримали приємний бонус: якщо раніше ставка ПДФО на дивіденди від ІСІ становила 18%, та в з 2017 року вона складає лише 9%. Це означає, що фізична особа-інвестор інвестиційного фонду може отримати дохід від діяльності ІСІ із загальним податковим навантаженням всього 10,5% (9% ПДФО та 1,5% військового збору). Крім того, якщо інвестор не бажає отримати дивіденди в поточному періоді, то виплату дивідендів і, відповідно, сплату податку можна відтермінувати до будь-якого зручного моменту, а акумульовані кошти ІСІ використовувати для подальших інвестицій.

Вищенаведені преференції уже самі по собі достатній привід для інвесторів відкрити інвестиційний фонд та почати здійснювати господарську діяльність через нього. Однак навіть ті, у кого уже налагоджені бізнес процеси та які не бажають міняти структуру свого бізнесу можуть суттєво оптимізувати податкове навантаження на нього через використання ІСІ. Для цього існує чимало інструментів, розглянемо основні з них.

Позика

Венчурні інвестиційні фонди мають право надавати процентну позику юридичним особам у яких вони володіють не менш, ніж 10% статутного капіталу. Це одна із відмінностей, яка вирізняє венчурні фонди від усіх інших, яким надання позик заборонено. Таким чином підприємство, що генерує дохід (далі – операційна компанія), внаслідок виплати ІСІ суми позики та відсотків по ній нарощуватиме свої витрати, які згідно з правилами бухгалтерського обліку зменшуватимуть фінансовий результат до оподаткування. Крім того, Податковий кодекс не містить жодних обмежень щодо включення до витрат сплачених відсотків ІСІ. А податкові наслідки з ПДВ по операціях з надання позики не виникають.

Результат – операційна компанія зменшує розмір прибутку та суму сплаченого податку на прибуток відповідно, а інвестиційний фонд отримує дохід, який до моменту виплати дивідендів взагалі не підлягає оподаткуванню. Якщо ж дивіденди виплачуються, то загальне податкове навантаження складає всього 10,5% – приблизно вдвічі менше, ніж при виплаті дивідендів операційною компанією своїм власникам напряму.

Таким чином на сьогодні використання інститутів спільного інвестування в якості джерела залучення коштів і акумулювання доходів є набагато вигіднішим, ніж використання пов’язаних осіб-нерезидентів, які зіштовхуються з чималою кількістю проблем при аналогічній схемі правовідносин (не всі відсотки можуть включатися до витрат згідно норм Податкового кодексу, у певних випадках необхідно буде готувати документацію щодо трансфертного ціноутворення, жорсткий банківський контроль та багато іншого).

Роялті

Кількість об’єктів права інтелектуальної власності (далі – ІР) зростає з року в рік – винаходи, корисні моделі, ноу-хау, торгові марки та ін. Більшість із цих об’єктів реєструються безпосередньо на фізичних осіб, які є їхніми авторами, або ж на компанії, які спільними зусиллями згенерували той чи інший продукт. Така ситуація не приносить особливої вигоди власникам, оскільки після укладання ліцензійних договорів ліцензіати виплачують роялті, які оподатковуються в залежності від того, ким є власник – юридичною чи фізичною особою, однак розмір податку в обох випадках становить близько 20%.

Натомість якщо інвестиційний фонд буде власником ІР, то отримані ним роялті оподатковуватимуться за вдвічі меншою ставкою – 10,5% і лише у випадку виплати дивідендів.

Як і виплата процентів за позикою виплата роялті не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Оренда основних засобів

Ще один спосіб оптимізувати податкове навантаження – придбання інвестиційним фондом нерухомого майна, машин, обладнання, транспорту та здача його в оренду операційній компанії. Відповідно операційна компанія буде здійснювати орендні платежі ІСІ, що призведе до збільшення його витрат, зменшення фінансового результату до оподаткування, зменшення податку на прибуток та акумулювання доходу на інвестиційному фонді.

Слід пам’ятати, що надання майна в оренду є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. По суті навантаження з ПДВ перекладається із операційної компанії на інвестиційний фонд, а в загальному по группі збільшення податкового навантаження не відбувається.

Створення (придбання) нерухомості за інвестиційними договорами

Своєю популярністю інститути спільного інвестування здебільшого завдячують сфері будівництва. Більшість з них первинно створювались для зведення конкретних комплексів або об’єктів нерухомості. Далі ІСІ залучали від фізичних осіб-покупців кошти для зведення житла за інвестиційними договорами, наймали забудовника і розпочинали роботи. Найбільшим плюсом в даному випадку знову ж таки виступало те, що кошти з покупців можна було зібрати вже сьогодні, а будівлю зводити кілька місяців чи років, при цьому податок на прибуток не сплачувався в силу звільнення по прямій нормі Податкового кодексу. Також згаданий вище інвестиційний договір повинен був допомогти відтермінувати сплату ПДВ, оскільки перше постачання відбувалось при передачі забудовником об’єктів інвестування фонду.

Тобто використання ІСІ в будівництві дозволяло перенести сплату практично усіх податкових платежів до закінчення зведення нерухомості.

Після введення об’єкта в експлуатацію профінансовані квартири/приміщення переоформлялися на їхніх власників, а решта об’єктів, що залишилися у власності інвестиційного фонду, або продавалися з порівняно меншим податковим навантаженням, або здавалися в оренду.

На сьогоднішній момент чимало з існуючих ІСІ продовжують користуватися описаним варіантом з інвестиційними договорами, хоча мусимо констатувати, що НКЦПФР має до них негативне ставлення, тому поступово відбувається перехід до інших форм придбання нерухомості, наприклад з використанням ф’ючерсних контрактів, облігацій та ін. Незважаючи на це ІСІ й далі посідають одну з лідируючих позицій у сфері будівництва.

Висновки

Наведені вище способи використання інститутів спільного інвестування в якості інструмента оптимізації податкового навантаження є універсальними. Вони можуть застосовуватися для широкого спектра господарської діяльності. Однак для кожного сегменту бізнесу можна підібрати й індивідуальні механізми, які будуть притаманні саме йому, а створення венчурного фонду дозволяє досягти необхідної гнучкості.

Крім того, використання інвестиційних фондів є абсолютно прозорим і законним методом оптимізації оподаткування, а за правильного юридичного супроводу ризики податкових донарахувань чи блокування банківських переказів зводиться до мінімуму. Податкові преференції для фізичних осіб-інвесторів компенсують всі затрати на створення та управління фонду та відкривають нові можливості для ведення бізнесу.

Адвокат Юрій Григоренко, ALGIZ