Суд не повинен автоматично визнавати недопустимими докази, отримані в результаті НС(Р)Д, через нерозсекречення процесуальних документів, які стали підставою для їх проведення.

На цьому наголошено у постанові Касаційного кримінального суду від 26.03.2020 у справі №127/31729/13-к. У ній ішлося про вирок судді за кількома епізодами отримання неправомірної вигоди.

Сторона захисту наполягала, що результати НС(Р)Д, які використані для обвинувачення, є недопустимими, оскільки у матеріалах справи відсутня постанова про заведення оперативно-розшукової справи, як і сама справа. Наголошується, що мала місце провокація злочину.

Дійсно, ці документи не були розсекречені до моменту передання справи до суду з причин, що не залежали від процесуальної поведінки прокурора. Але в такому випадку неможливо стверджувати про порушення ст.290 Кримінального процесуального кодексу з боку сторони обвинувачення.

ККС звернув увагу, що в ухвалі слідчого судді про проведення НС(Р)Д немає жодних відомостей, які можуть бути доказами. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у нього не трансформується.

Проте процесуальні документи про дозвіл на проведення НС(Р)Д (у тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи саме з метою оцінки допустимості отриманих доказів. Утім, апеляційний суд цього не зробив, хоча розсекречення відбулося лише на стадії апеляційного перегляду, після ухвалення вироку. А це, безумовно, є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Джерело Закон і Бізнес