Старший партнер АО ALGIZ Вадим Семенов

Всім відомо, що під час розслідування корупційних злочинів правоохоронні органи майже завжди здійснюють негласні слідчі дії. В той же час, правоохоронці так і не навчились правильно оформлювати результати таких дій.

Слід відмітити, що визнання доказів, отриманих під час НСРД, дуже часто призводить до ухвалення виправдувального вироку. Тому адвокатам необхідно бути готовими до визнання представлених доказів недопустимим. Для цього, представляю судову практику 2019 року, яка буде корисною адвокатам у захисті їх клієнтів.

ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО СКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛУ, СКЛАДЕННЯ ПРОТОКОЛУ БЕЗ УЧАСТІ ОБВИНУВАЧЕНОГО, ВІДСУТНІСТЬ РІШЕННЯ ПРО ФІКСАЦІЮ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЇ

 

 1. Виправдувальний вирок від 27.12.2019, справа № 334/2797/17 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя (порушення вимог щодо складання протоколу)

У відповідності до ч. 4 ст. 271 КПК України, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол в присутності такої особи.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту 06.03.2017 року закінчився відкритим фіксуванням — затриманням та освідуванням ОСОБА_1, проведенням обшуку його службового кабінету із вилученням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів в сумі 15 000 гривень, що підтверджується вищезазначеними протоколами затримання та обшуку від 06.03.2017 року із долученим відеозаписом.

За результатами проведення контролю за вчиненням злочину, слідчим було складено відповідний протокол лише 13.03.2017 року, тобто лише через шість днів з дня закінчення негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням вимог ч. 3ст. 252 КПК України.

Крім того, незважаючи на те що негласна слідча дія закінчилась відкритим фіксуванням, вказаний протокол складено у відсутність особи, відносно якої здійснювався контроль за вчиненням злочину — ОСОБА_1, чим грубо порушено право на захист обвинуваченого.

 

Читайте також: Судова практика 2019 року щодо визнання недопустимими доказів отриманих під час обшуку

 

2. Виправдувальний вирок від 18.12.2019, справа № 466/9812/16-к, Шевченківський районний суд м. Львова (порушення вимог щодо складання протоколу, відсутність рішення про фіксацію процесуальної дії)

Відповідно до ч. 1ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2ст. 106 КПК України, до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Отже, протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення процесуальної дії. У даному випадку такий було складено слідчим через 10 днів після проведення слідчої дії. Крім того, внаслідок проведення негласної слідчої (розшукової) дії, було проведено аудіо-, відео контроль особи, відтак, безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії, слідчий, прокурор (оперативний працівник, якщо він виконує дану процесуальну дію за дорученням слідчого, прокурора), мав належним чином упакувати карту пам’яті з відеозаписом негласної слідчої (розшукової) дії та долучити до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії. В даному випадку не видається можливим встановити, в якому вигляді та де зберігались носії інформації, отримані за результатами проведення НСРД. Долучені такі були до протоколу про результати аудіо-,відеоконтролю особи лише 13.10.16 р. та поміщені в окремий конверт (т. 1 а. с. 115) без будь-якої фіксації того, що вони є оригінальними, тобто тими, на які безпосередньо здійснювався запис, а не їх копіями.

Крім того, суду не надана інформація про те, чи на виконання вимог ч. 1ст. 107 КПК України слідчий приймав процесуальне рішення про фіксацію процесуальної дії (НСРД) за допомогою технічних засобів. Так, ухвалою судді апеляційного суду було надано дозвіл на здійснення такої фіксації. Проте не зазначені технічні засоби, які будуть використані для проведення НСРД, оскільки такої інформації у слідчого судді не має і не може бути на момент прийняття ним рішення. Відповідно ж до вимогст. 107 КПКслідчий повинен вказати у постанові про фіксацію процесуальних дій ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. Адже перевірити достовірність зробленого відеозапису під час проведення даних негласних слідчих (розшукових) дій, можливо лише за допомогою відповідної експертизи, призначення та проведення якої можливе лише за наявності конкретних технічних засобів, які використовувалися під час проведення аудіо- відео фіксування процесуальної дії. Встановити ж якими саме технічними засобами здійснювалося аудіо- відеоспостереження, без відображення цих даних в матеріалах кримінального провадження неможливо, що ставить отримані таким чином докази під сумнів.

Так, за клопотанням сторони захисту в ході судового розгляду було допитано експерта ОСОБА_27, який пояснив наступне. З 2000 р. він працює на посаді експерта у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз. 11.09.2017 р., ним було надано висновок за N 4221 -відео, звукозапису по матеріалах даного кримінального провадження, який він повністю підтримує. Ухвала суду про призначення такої експертизи була передана йому, як експерту, керівником експертної установи. На даний час неможливо встановити, чи оригінал запису було надано у розпорядження експерта, оскільки може бути безліч копій цифрового відеозапису і технічно не надається можливим встановити, який запис є первинним. Проте, в процесі дослідження відеозапису експерт не встановив слідів редагування, тому безперервність відеозапису безспірна. Оскільки предметом дослідження експерта не був пристрій, на якому здійснювався такий запис, неможливо визначити в зв’язку з чим звук і відео відрізняються в часі. Це може бути специфіка самого обладнання, на якому здійснювалась фіксація або збій в роботі техніки, на якій відображався запис. Слідів редагування запису експерт не знайшов.

 

 3. Виправдувальний вирок від 02.12.2019, справа № 125/2690/13-к, Шаргородський районний суд (порушення вимог щодо складання протоколу)

Відповідно до ч. 1 ст.252, ч. 1 ст.104 КПК України, в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані.

При перегляді відеозапису оспорюваної слідчої дії судом встановлено, що негласна (розшукова дія) дія проводилась за дорученням прокуратури Хмельницької області, але прокурором таке доручення суду не надавалось, працівник СБУ ОСОБА_11, який складав протокол був відсутній під час проведення слідчої дії, серед присутніх не вказані експерти та спеціалісти, поняті та інші учасники своїми підписами зміст протоколу не завірили, їм не роз’яснено їх права і обов’язки, не вказано хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відео спостережне обладнання та яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на особу, не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання.

За приписами ч. 6ст. 246 КПК України за рішенням прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, крім осіб, які її проводять, можуть залучатись інші особи.

Попри це участь ОСОБА_5 у контролі за вчиненням злочину мала місце без відповідного рішення прокурора, слідчого. Постановою слідчого від 22.03.2013 Березовського О.В. було залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо- та відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентських номерів оперативного зв’язку. У постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину участь ОСОБА_5 не передбачена.

У відповідності до вимог ч. 4 ст.271 КПК України якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи. Попри це протокол в присутності ОСОБА_1 не складався.

Відповідно до ч. 1ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії.

Даний протокол не може бути складений наступного дня, через тиждень або рік після закінчення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії. Він має бути складений безпосередньо після закінчення процесуальної дії і саме тією посадовою особою, яка провела цю негласну слідчу (розшукову) дію.

Суд констатує факт, що протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, проведеної 31.03.2013 складений 01.04.2013 ОСОБА_11, який не був присутнім при її проведенні.

Отже даний доказ є недопустимим, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

 

4. Виправдувальний вирок від 27.11.2019, справа № 497/1260/18, Болградський районний суд (порушення вимог щодо складання протоколу)

«Слід відмітити, що при проведенні цих процесуальних дій: НСРД — аудіо — відеоконтроль особи як 26.03.2018 року, так і 30.03.2018 року не було дотримано всіх вимог КПК України з огляду на таке.

Старшим оперативним уповноваженим було складено ці протоколи про результати негласної слідчої (розшукової) дії, але не зафіксовано в протоколі НСРД ходу даної процесуальної дії.

Тобто, системно не відображено весь перебіг даної процесуальної дії, старший оперативний уповноважений обмежився відображенням лише отриманих під час негласної слідчої (розшукової) дії результатів.

Так, під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, не вказано:

— дату та час, коли особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва прибула в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД — контроль за вчиненням злочину;

— хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо-, відео- спостережне обладнання;

— яке конкретно обладнання для аудіо-відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначають назву та технічні характеристики даного обладнання);

— час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД — контроль за вчиненням злочину;

— не зазначено маршрут повернення даної особи після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу;

— не вказано співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з особи, залученої до конфіденційного співробітництва;

— не вказано присутніх при цих діях осіб».

 

 5. Виправдувальний вирок від 25.09.2019 №, справа 584/218/16-к, Білопільський районний суд (складення протоколу без участі обвинуваченого)

Відповідно до ч. 4ст 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Як вбачається з матеріалів провадження, контроль за вчиненням злочину закінчувався відкрито затриманням обвинуваченого ОСОБА_1 23 січня 2016 року о 13:30 год., тобто відкритим фіксуванням, але в порушення вимог ч. 4 ст.271 КПК України вказаний протокол складений 23 січня 2016 року з 13:15 год. до 17:10 год. таємно без присутності ОСОБА_1, що, на думку суду, привело до порушення таких засад кримінального провадження як законність і права на захист, оскільки обвинувачений був позбавлений права висловлювати свої заперечення чи зауваження стосовно проведених, хоча б в частині відкритих, відносно нього дій.

 

 ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ

 

6. Виправдувальний вирок від 10.12.2019, справа № 626/407/17, Красноградський районний суд (провокація обвинуваченого на вчинення злочину)

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб’єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу. ЄСПЛ також зазначає, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди.

Щодо ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку, чи своїми навмисними діями спровокували особу на вчинення такого злочину.

Із досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_6 самі були ініціаторами телефонних розмов, зустрічей, передачі коштів обвинуваченій ОСОБА_4, що свідчить про те, що саме правоохоронні органи через ОСОБА_10 та ОСОБА_6 явно схиляли обвинувачених до протиправних дій, хоча, не було об’єктивних доказів для припущення, що ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 займаються незаконною діяльністю. Також встановленим є факт, який підтверджується доказами по справі, що єдиним джерелом інформації щодо корупційної діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_6. У справі відсутні докази, які б підтверджували, що обвинувачені раніше вчиняли діяння пов’язані з корупцією.

В зв’язку з викладеним, проаналізувавши покази самого ОСОБА_6 та ОСОБА_10, надані в судовому засіданні, а також їх заяви в правоохоронні органи, суд вважає, що вони носили провокативний характер, який був спланований правоохоронними органами.

У даному випадку дії свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6 були спрямовані на підбурювання злочину, а тому суд вважає, що дане кримінальне провадження не існувало б без дій даних свідків. Тому їх дії є провокацією, яка порушує п. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Це виразилося в тому, що ОСОБА_6 взагалі не збирався писати ніякої заяви до правоохоронних органів, оскільки у нього ніхто ніяких кошів не вимагав, а написав її тільки після певного спілкування з працівниками СБУ, які приїхали до нього додому, також мають певні незрозумілості з приводу дати її написання, відповідної реєстрації та строків внесення її в ЄРДР.

Стосовно заяви ОСОБА_10, то з його свідчень витікає, що він її також написав через кілька днів після офіційного звернення до СБУ, спочатку таку заяву у нього не прийняли, натомість дали два диктофони для запису розмови, і тільки через кілька днів після її прослуховування його викликали для написання письмової заяви, яка також ніякої офіційної реєстрації не пройшла.

 

7. Виправдувальний вирок від 06.12.2019, справа № 663/2885/17, Скадовський районний суд (провокація обвинуваченого на вчинення злочину)

На думку ЄСПЛ, провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.

Подібні дії співробітників поліції і використання їх результатів в кримінальному процесі призводять до того, що непоправно підривається принцип справедливості судового розгляду. Усе кримінальне переслідування в такому випадку є логічним продовженням провокації, підбурювання з боку співробітників міліції, оскільки за відсутності провокації, не було б і кримінального переслідування. Ситуація, коли особа підштовхується представниками держави, покликаними не допускати вчинення злочинів, до скоєння злочину, а потім притягується до кримінальної відповідальності за це, не відповідає справедливому судовому розгляду.

Застосування цих засад стосовно обвинувачення ОСОБА_2 у отриманні неправомірної вигоди дозволяє дійти таких висновків.

Слід також зауважити, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_2 вимагав з ОСОБА_1 неправомірну вигоду. Навпаки, ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 укласти офіційний договір на водокористування, потерпілому необхідно лише привезти документи на користування земельною ділянкою, але потерпілий цього не робить, при цьому пропонує заплатити вдвічі більше. Обвинувачений не погоджується на пропозицію неправомірної вигоди, а наполягає на офіційній сплаті за використану воду, для чого пропонує офіційну оплату через іншого водокористувача. Потерпілий не має зацікавленості в офіційному водокористуванні. На наступних зустрічах, будучи проконсультований працівниками поліції, він намагається будь-яким чином змінити розраховану суму, таким чином продовжує дії по провокуванню злочину. Під час передачі коштів ОСОБА_4, потерпілий не виявляє зацікавленості дізнатись скільки буде сплачено податків та яка буде остаточна сума, він перераховує кошти, кладе їх на стіл ОСОБА_4 (яка в цей час розмовляє по телефону та не може йому відповісти) і відразу виходить.

 

8. Виправдувальний вирок від 15.10.2019, справа № 750/9302/16-к, Деснянський районний суд м. Чернігова (провокація злочину)

Європейським Судом вироблено двохступеневу перевірку (тест на відмінність провокації від допустимого втручання), який складається з двох елементів:

a) матеріально-правового елементу з об’єктивним підходом, де істотним питанням є питання про те, чи обмежились представники правоохоронного органу рамками «переважно пасивної поведінки» або вийшли за них;

б) процесуального елемента, де питання полягає в тому, чи мав заявник дійсну можливість повідомити про провокацію з боку правоохоронних органів під час національного розгляду, і як національні суди відреагували на цю заяву (п. п. 67-79 рішення Європейського Суду у справі «Банніков проти Росії»).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були залучені до кримінальної діяльності та не були схильними до вчинення кримінального правопорушення. Відсутні докази та стороною обвинувачення не доведено, що вони мали судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати їх у будь-якій попередній злочинній діяльності. Саме такі обставини при визначенні існування провокації врахував Європейський Суд у справі «Таранекс проти Латвії» (пункти 61-65).

Коли таємний інформатор бере на себе ініціативу, звертається до влади з повідомленням про передбачувану схильність об’єкта до скоєння злочину, необхідна ретельна перевірка відсутності у інформатора прихованих мотивів (пункти 37-41 рішення Європейського Суду від 24 червня 2008 року у справі «Мілінієне проти Литви», N 74355/01).

 

ВІДСУТНІСТЬ ДОРУЧЕННЯ НА ЗДІЙСНЕННЯ НСРД ОПЕРАТИВНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ

 

 9. Виправдувальний вирок від 25.11.2019, справа № 234/9080/15-к, Краматорський міський суд

 З аналізу вище наведених норм вбачається, що письмове доручення слідчого чи прокурора в даному випадку є єдиною правовою підставою для оперативних працівників СБУ на виконання слідчих дій, відображених у протоколах дослідження інформації, на складання таких протоколів та на проведення стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 негласних слідчих-розшукових дій — аудіо-, відеоконтролю особи і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Однак стороною обвинувачення по даній справі до суду не надано жодного письмового доручення на адресу оперативних працівників СБУ з наданням їм права проводити відображені у протоколах слідчі дії чи проводити негласні слідчі (розшукові) дії, з чого випливає факт проведення таких слідчих дій процесуально неуповноваженими на то особами без правових на то підстав. Відповідно, носії інформації — DVD-R диски з інв. N 317, N 327, картка пам’яті SD HC з інв. N 337, DVD-R диск з інв. N 1 та 8 (вісім) протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 02, 05, 06 та 12 грудня 2014 року і протокол від 04.01.2015 дослідження інформації з телефонних розмов з вище наведених підстав є недопустимими доказами та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення і покладені в обґрунтування обвинувачення у відповідності з вимогами частини 2статті 86 КПК України.

 

ПРОКУРОР, ЗАЛУЧАЮЧИ ОСОБУ ДО КОНФІДЕНЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА, ПЕРЕВИЩИВ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ

 

10. Виправдувальний вирок від 01.11.2019 р., справа № 243/6086/18, Слов’янський міськрайонний суд

Положенням ст.271 КПК України врегульовано проведення контролю за вчиненням злочину, в тому числі і у виді спеціального слідчого експерименту. Однак, за змістом цієї статті також не передбачено повноваження прокурора щодо залучення осіб до конфіденційного співробітництва. В той же час положеннямст. 275 КПК Українипередбачено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, імперативною нормою КПК чітко передбачені повноваження слідчого щодо залучення особи до конфіденційного співробітництва.

За наведених обставин, на думку суду, прокурором порушено імперативний приписст. 275 КПК України, якою визначено повноваження виключно слідчого у кримінальному провадженні щодо залучення осіб до конфіденційного співробітництва. В той же час положенням ч. 5ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексує самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва, яке було здійснене постановою прокурора від 16.01.2018 р., відбулось шляхом реалізації прокурором повноважень, не передбачених КПК України.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі N 640/6847/15-к від 16.10.2019 р., якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НС (Р) Д, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

 

 ВІДСУТНІСТЬ ОРИГІНАЛІВ АУДІО — ТА ВІДЕОЗАПИСІВ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

 

11. Ухвала від 21.10.2019, справа № 761/34909/17, Київський апеляційний суд

Під час апеляційного розгляду колегією суддів досліджено долучений прокурором лист заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 15.08.2019 N 14/5/1-1791нт Лисюка А., з якого убачається, що в ході проведення заходів з аудіо-, відеоконтролю у кримінальному провадженні N 42016000000002150 використовувались технічні засоби, які знаходяться на матеріальному обліку в Департаменті оперативно-технічних заходів Служби безпеки України та були відповідним чином закамуфльовані. Розголошення інформації про технічні засоби, які використовувались для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може призвести до розшифровки форм та методів роботи СБ України. Саме тому дані про їх використання не зазначені в протоколах.

Отримані в ході негласних слідчих (розшукових) дій оригінали матеріалів з аудіо-, відеоконтролю вказаних осіб знаходяться на MicroSD N 818т від 05.09.2016, MicroSD N 863т від 21.09.2016 та MicroSD N 864т від 21.09.2016. У подальшому, ці оригінали матеріалів (розмов) записано на DVD-R N 868т, від 06.09.2016, DVD-R N 869т від 16.09.2016, DVD-R N 870т від 21.09.2016 та разом з протоколами направлені супровідним листом до Генеральної прокуратури України.

Враховуючи викладене, надати технічні засоби негласного отримання інформації, за допомогою яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії аудіо-, відеоконтролю особи в рамках зазначеного кримінального провадження для огляду в ході судового розгляду є неможливим у зв’язку з тим, що зразки техніки відповідним чином закамуфльовані та їх демонстрація призведе до розкриття форм і методів роботи органів державної безпеки, тобто розголошення державної таємниці (том 38, а. с. к.п. 2-3).

Таким чином, під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що наявні у матеріалах кримінального провадження технічні носії інформації — DVD-R N 868т, від 06.09.2016, DVD-R N 869т від 16.09.2016, DVD-R N 870т від 21.09.2016, на яких зафіксовано хід і результати негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні N 42016000000002150, є копіями.

Оригінали матеріалів з аудіо-, відеоконтролю вказаних осіб, які знаходяться на MicroSD N 818т від 05.09.2016, MicroSD N 863т від 21.09.2016 та MicroSD N 864т від 21.09.2016, до матеріалів кримінального провадження не долучено та стороною обвинувачення в порядкуст. 290 КПК Українистороні захисту не відкриті.

З урахуванням положень ч. 3 ст.99, ч. 3 ст.107, та ч. 4 ст.254 КПК України (у редакції від 13.04.2012 N 4651-VI), відповідно до яких, виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах кримінального провадження копії технічних носіїв інформації — DVD-R № 868т, від 06.09.2016, DVD-R № 869т від 16.09.2016, DVD-R N 870т від 21.09.2016 у розумінні ст. 86 КПК України не можуть бути визнані допустимими доказами.

 

 Автор: Старший партнер АО ALGIZ  Вадим Семенов