Фабула судового акту: Позов Офісу ВПП ДФС обґрунтовано тим, що з урахуванням не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, на виконання вимог п. 94.6 ст. 94 ПК України є підстави для застосувати арешту коштів на рахунках такого підприємства.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Офісу ВПП ДФС, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції.

Рішення судів мотивовані тим, що у контролюючого органу відсутні підстави для накладення арешту на кошти Товариства, адже відпали підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, і відповідно для допуску посадових осіб позивача для проведення такої перевірки.

Тобто підсумовуючи вищевикладене з системного аналізу ст. 94 ПК України слідує, що підставою арешту коштів на рахунку платника податків, серед іншого, може бути факт не допуску ревізорів до проведення виїзної документальної перевірки такого платника. Натомість факт недопуску до проведення перевірки може бути як законним або незаконним.

Отже,  платник має право не допустити до проведення перевірки органів ДФС у разі порушення призначення такої перевірки або порядку проведення, чи незаконності наказу на її проведення.

Постанова КАС/ВС від 28.02.2019 р. справа №813/483/17.

Аналізуйте судовий акт: Після допуску фіскалів до планової документальної виїзної перевірки наказ про призначення такої перевірки навіть незаконний вичерпує свою дію і НЕ може бути скасований судом (ВС/КЦС у справі №804/1113/16 від 13 березня 2018 р.)

Платник податку має право не допустити фіскалів на позапланову перевірку, якщо встановить, що підстави її призначення вже відпали – в даному випадку закриття кримінального провадження (від 20 грудня 2016р. у справі № 804/4378/16)

Наказ ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки скасовується судом, якщо платник податку не був повідомлений про проведення такої перевірки належним чином (ВС/КАС від 02 травня 2018 р. у справі №804/3006/17)

Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №813/483/17

адміністративне провадження №К/9901/708/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача — Юрченко В.П., суддів — Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОфісу великих платників податків Державної фіскальної службина постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 02.10.2017(суддя — Гулик А.Г.)на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017(колегія у складі суддів: Кузьмич С.М., Улицький В.З., Гулид Р.М.)у справі №813/483/17за позовомОфісу великих платників податків Державної фіскальної службидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» прозастосування арешту коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі — ОВПП) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (далі — Товариство).

Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, на виконання вимог пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (далі — ПК України) є підстави для застосувати арешту коштів на рахунках такого підприємства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що у позивача відсутні підстави для накладення арешту на кошти позивача, адже відпали підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, і відповідно для допуску посадових осіб позивача для проведення такої перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та позов задовольнити. По суті скарги вказується на такі ж підстави, що були зазначені у позову, а тому додатково зазначенню не підлягають.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, у зв’язку із не допуском його посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (підстава проведення — наказ №55 від 16.01.2017, яким внесено зміни до наказу від 21.07.2015 №27 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Яблуневий дар»), складено акт не допуску № 14/28-10-48-11/32475074 від 02.02.2017.

За таких обставин, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв’язку із відмовою платника податків від проведення позапланової перевірки відповідно до п.п.94.6 ст. 94 ПК України.

У відповідності до приписів статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі — арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом (пункт 94.1).

Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується обставина, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2).

Відповідно до положень пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

З системного аналізу вказаних положень ПК України слідує, що підставою арешту коштів на рахунку платника податків, серед іншого, може бути факт не допуску ревізорів до проведення виїзної документальної перевірки такого платника. Натомість факт недопуску до проведення перевірки може бути законним або незаконним. Платник податків має право не допустити до проведення до перевірки у разі порушення процедури або порядку проведення перевірки, або незаконності наказу на її проведення.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказ №55 від 16.01.2017, яким внесено зміни до наказу від 21.07.2015 №27 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Яблуневий дар», був визнаний незаконний та скасований постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі №813/417/17.

Тобто, позивач не допускаючи контролюючий орган до перевірки, оспорив наказ на перевірку.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОВПП, з урахуванням того, що відпали умови для проведення позапланової виїзної перевірки, і відповідно для допуску посадових осіб позивача для проведення такої перевірки.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 — без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Джерело Протокол