Cамі лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Такий висновок зробив ВС в постанові №922/2163/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 січня 2020 року м.Київ №922/2163/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого — БАРАНЕЦЬ О.М.,
суддів: КОНДРАТОВА І.Д., СТУДЕНЕЦЬ В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 за позовом Особи 2 до:
1) Особи 1;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення 1000000,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Особа 2 у червні 2017 року звернулась до господарського суду з позовом до Особи 1 та ТОВ «Фрегат-К» про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення 300000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що з 2013 року засновниками ТОВ «Фрегат-К» є Особа 1 (розмір внеску до статутного фонду 5010250,00 грн.) та Особа 2 (розмір внеску до статутного фонду 5010250,00 грн.).
Відповідно до ст.8 статуту ТОВ органами управління товариства є: загальні збори учасників; виконавчий орган — директор. Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів.
За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, до органів управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи ТОВ «Фрегат-К», відносяться Особа 3 — підписант, Особа 4 — керівник, Особа 5 — підписант з 19.09.2016.
Розмір статутного капіталу товариства — 10020500,00 грн.
Загальними зборами ТОВ «Фрегат-К» 19.09.2016 прийнято рішення, яким призначено директором товариства Особу 5 та надано згоду на укладення низки договорів. Прийняття цього рішення відбулось за відсутності та без повідомлення Особи 2.
Крім того, відповідно до п.8.3. статуту ТОВ «Фрегат-К» договори, контракти та правочини, ціна яких перевищує 1000000,00 грн., та/або предметом яких є відчуження будь-яким способом, передача в заставу, передача в оренду (лізинг, користування), передача як вкладів до статутних капіталів господарських товариств (в тому числі передача в рахунок оплати акцій) майна товариства, що відноситься до основних засобів (фондів), а також нерухомого майна, що перебуває у власності товариства, укладається від імені товариства директором на підставі прийнятого на загальних зборах засновників товариства відповідного рішення про укладання договору, контракту, правочину, ціна яких перевищує 1000000,00 грн. на умовах. визначених такими рішеннями.
Особа 1, всупереч вимогам закону, дав згоду на укладення договорів та контрактів, правочинів, ціна яких перевищує 1000000,00 грн.
Позивач вважає, що вказаними діями Особи 1 довів підприємство до стану неплатоспроможності, що позбавляє позивача права на отримання дивідендів від діяльності товариства.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій ГСХО ухвалою від 30.06.2017 відкрив провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.02.2018 провадження у справі зупинено до повернення з Харківської місцевої прокуратури №6 реєстраційної справи ТОВ «Фрегат-К».
Провадження у справі перебуває на стадії підготовчого провадження.
13.08.2019 до ГСХО від Особи 2 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд поновити провадження у справі для розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог та збільшити розмір позовних вимог у частині стягнення коштів з Особи 1 до 1000000,00 грн.
Заява мотивована погіршенням майнового стану підприємства станом на день подання цієї заяви порівняно із датою зупинення провадження у справі, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, відповідно до якого значно збільшилась кількість виконавчих проваджень, відкритих щодо юридичної особи ТОВ «Фрегат-К».
За цей час ТОВ «Фрегат-К» мало можливість проводити підприємницьку діяльність з використанням втрачених майна та активів, отримувати прибуток та розподіляти прибуток між засновниками підприємства. Протиправними діями щодо доведення товариства до неплатоспроможності Особа 1 порушив право позивача на розподіл прибутку товариства та одержання дивідендів, чим завдав збитків у розмірі 1000000,00 грн.
Крім того, 13.08.2019 від Особи 2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать Особі, 1 в межах суми стягнення.
На обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що ухвалою суду від 1.08.2017 у цій справі було задоволено її заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить Особі 1 на праві власності, а саме: автобуси, земельна ділянка та нежитлові будівлі.
Зазначена ухвала суду була реалізована позивачем, арешт було накладено.
Проте, як стало відомо позивачу, шляхом реалізації майна з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження ВП №56215704, яке перебуває в провадженні Міжрайонного відділу ДВС по Основ’янському та Слобідському районах м.Харкова Головного управління юстиції у Харківській області, незважаючи на заборону такого відчуження, було реалізовано нерухоме майно Особи 1, на яке ухвалою суду від 1.08.2017 накладено арешт.
На депозитний рахунок Міжрайонного відділу ДВС по Основ’янському та Слобідському районах ГУЮ у Харківській області надійшли кошти від реалізації майна в боржника у розмірі 2439270,00 грн. Державним виконавцем у рамках виконавчого провадження ВП №56215704 здійснено переказ коштів на рахунок стягувача за виконавчим провадженням. Залишок коштів на депозитному рахунку становить 751451,06 грн. та відповідно до положень п.6 ст.47 закону «Про виконавче провадження» підлягає поверненню боржнику — Особі 1.
Зважаючи на те, що Особа 1, будучи обізнаним із розглядом цієї справи судом, має можливість розпорядитись коштами, які будуть переказані йому державним виконавцем, що, у свою чергу, може значно ускладнити виконання судового рішення в майбутньому в разі його ухвалення на користь позивача.
Також 14.08.2019 до ГСХО від Особи 2 надійшла заява про зустрічне забезпечення, в якій позивач вказує на те, що, хоча матеріали справи не свідчать про можливість спричинення відповідачам збитків у зв’язку із вжиттям заходів забезпечення позову, все ж таки з метою попередження такої імовірності та дотримання балансу інтересів учасників судового процесу позивач як фізична особа, зважаючи на об’єктивну неможливість внести кошти в межах суми стягнення на депозитний рахунок суду, пропонує як захід зустрічного забезпечення надати у визначений судом строк на розгляд гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на суму стягнення. Розгляд заяви про забезпечення позову позивач просить суд проводити з урахуванням цієї заяви та прийняти зустрічне забезпечення, запропоноване позивачем.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій ГСХО ухвалою від 14.08.2019 поновив провадження у справі №922/2163/17 для розгляду заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог та забезпечення позову.
Прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13.08.2019.
Задовольнив заяву позивача про забезпечення позову від 13.08.2019.
Вжив заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог — 1000000,00, що належать Особі 1.
Провадження у справі зупинив до повернення з Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області реєстраційної справи ТОВ «Фрегат-К».
Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишив без задоволення, ухвалу ГСХО від 14.08.2019 — без змін.
Задовольняючи заяву Особи 2 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що, враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається реалізація нерухомого майна відповідача, на яке накладено заборону ухвалою ГСХО від 1.08.2017, тобто до закінчення розгляду справи, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а тому, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся, задовольняє заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Особа 1 подав касаційну скаргу, в якій заявлено вимогу про скасування ухвали ГСХО від 14.08.2019 та постанови САГС від 10.10.2019 у справі №922/2163/17 в частині вжиття заходів забезпечення позову. Просив у задоволенні заяви Особи 2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог — 1000000,00 грн., що належать Особі 1, відмовити.
На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено наявність шкоди та не обґрунтовано її розмір; Особа 1 не є посадовою особою ТОВ «Фрегат-К», а тому не може нести відповідальність за зобов’язаннями цієї юридичної особи, зокрема за виплату дивідендів іншому учаснику/засновнику товариства; заявник клопотання про забезпечення позову зобов’язаний довести належними та допустимими доказами намір відповідача розпорядитись коштами, щоб ускладнити виконання судового рішення.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав <…>.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову — це, по суті, обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов’язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Проте ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про вжиття заходів для забезпечення позову наведеним вимогам не відповідають з огляду на таке.
Рішення судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову обґрунтовані виключно тим, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається реалізація нерухомого майна відповідача, на яке накладено заборону ухвалою ГСХО від 1.08.2017, тобто до закінчення розгляду справи.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвала суду від 1.08.2017 у цій справі, якою було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить Особі 1 на праві власності, а саме: автобуси, земельна ділянка та нежитлові будівлі — була реалізована позивачем.
Проте в межах виконавчого провадження ВП №56215704, яке перебуває в провадженні Міжрайонного відділу ДВС по Основ’янському та Слобідському районах м.Харкова Головного управління юстиції у Харківській області, незважаючи на заборону такого відчуження, нерухоме майно Особи 1, на яке ухвалою суду від 1.08.2017 накладено арешт, було реалізовано.
Тобто позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення позову до суду, оскільки реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем. Питання щодо правомірності дій державного виконавця не є предметом розгляду у цій справі. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна щодо якого містилась заборона його відчуження, не встановлено.
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Заява позивача не містить доказів завдання їй шкоди, обґрунтування її розміру, а також підстав покладення відповідальності щодо відшкодування шкоди на Особу 1, виходячи з характеру правовідносин, які пов’язані з порушенням корпоративних прав позивача.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого законом від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позовних вимог, господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтували припущення того, що невжиття заходів для забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У ч.1 ст. 300 ГПК визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги визнаються судом обґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд здійснює розподіл судових витрат, які у цій справі покладаються на позивача.
Керуючись стст.300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №922/2163/17 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог — 100 000,00, що належать Особі 1, скасувати.
3. У задоволенні заяви Особи 2 про забезпечення позову відмовити.
4. Стягнути з Особи 2 на користь Особи 1 1921,00 грн. судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, та 1921,00 грн. судових витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу наказу доручити ГСХО.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.